PROFILPELAJAR.COM

Синько Ростислав Олександрович
Синько Ростислав Олександрович
	Зображення
Дата народження	21 серпня 1933
Місце народження	Степано-Кринка, Амвросіївський район, Сталінська область, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	23 жовтня 2010 (77 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР; Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	скульптор, актор, кінорежисер, сценарист
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди	;
IMDb	ID 0802453

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Синько.

Синько Ростислав Олександрович (нар. 21 серпня 1933, Степано-Кринка, Донецька область — пом. 23 жовтня 2010, Київ) — український кінорежисер, сценарист, скульптор. Заслужений працівник культури УРСР (1983).

Біографія

Народився в селі Степано-Кринка Донецької області в родині економіста. Закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1955).

З 1955 по 1957 рр. служив в Ансамблі Білоруського військового округу, виступав на сцені Київського театру юного глядача, потім працював на Київській студії телебачення (1957–1964).

З 1965 р. — режисер студії «Укртелефільм».

Співорганізатор Меморіального фонду Івана Кавалерідзе (1992) та Музею-майстерні І. Кавалерідзе у Києві на Андріївському узвозі, директор (1993—2010).

Викладав у Київському державному університеті театру, музики і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

Був членом Національної Спілки кінематографістів України.

Помер 23 жовтня 2010 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі поруч з І. П. Кавалерідзе.

Родина

Був одружений із Нонною Капельгородською, українським кінознавцем і кінокритиком.^[1].
Дочка: Синько Олександра Ростиславівна (1967—2004) — український мистецтвознавець. Кандидат мистецтвознавства (1996).

Фільмографія

Сценарист:

«Страшний звір» (1969, мультфільм)

Поставив картини:

«Співає Муслім Магомаєв»,
«Шлях у мистецтво» (1963),
«Квітуча юність України» (1964),
«Пісні щасливого краю» (1965),
«Соловей із села Маршинці»,
«Симфонія» (1966. Диплом на зональному огляді телефільмів у Ленінграді; Приз І Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів у Києві),
«Добридень, зелені Карпати» (1966),
«Пам'ятай!», «Буйноцвіття талантів», «Фестиваль народних талантів» (1967),
«Телевізійний музичний альманах» (2 вип.),
«Пісні дарує Варшава» (1968),
«Чую Вас, чекайте», «Кораблі ідуть» (1969),
«Поліське намисто», «Одвічне» (1970),
«Троїсті музики» (1971. Приз V Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів у Ташкенті),
«А в нас весілля» (1971),
«Майстри» (1971. Приз II Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані» у м. Жданові),
«Як цвіт весняний» (1972),
«Автопортрет» (1972. Приз Академії мистецтв VI Всесоюзного фестивалю телефільмів. Тбілісі, 1975),
«Творці» (1973. Приз І Всесоюзного фестивалю телефільмів «Людина праці на телеекрані». Донецьк, 1973),
«Пісня, опалена війною», «Такі симпатичні вовки» (1975),
«Кость Барабаш з 10 „Б“» (1976),
«Збережи вогонь», «Пам'ять зберігає» (1977),
«Ой не ходи, Грицю» (1979),
«Страх» (1980),
«Острів співучих пісків» (1981),
«Слово про Київ», «Сергєєв-Ценський», «На материнському полі» (1982),
«Той, що несе факел» (1983),
«Завтра починається сьогодні» (1984, 2 с, т/ф),
«Дім батька твого» (1986),
«Іван Кавалерідзе: на зламах часу» (1987),
«І голос наш почує світ» (1989),
«Народний Малахій» (1990, автор сценар.),
«Київські прохачі» (1991, автор сценар.),
«Сад Гетсиманський» (1993, автор сценар.),
«Тигролови» (1994, автор сценар.),
«Донбас. Повернення» (1995),
«Кредо» (2001),
«Мрія» (2004, відео) та ін.

Автор:

теленарису «Василь Бородай» (2000),
проєкту «Творці незалежності» (2000–2001), за яким створено серію телепортретів видатних громадян України.

Автор книг:

«Поза часом і простором. Спогади про Івана Кавалерідзе» (К., 1997),
«На зламах епох. І. Кавалерідзе і оточення» (К., 2002).

Створив:

надгробок Іванові Кавалерідзе на Байковому кладовищі в Києві (1980),
меморіальні дошки І. Кавалерідзе (1987, у співавт. і 2002) в Києві та в с. Новопетрівка (1987) Сумської області,
пам'ятник письменнику Пилипу Капельгородському у смт Недригайлові Сумської області (1982),
пам'ятник Василю — герою фільму О. Довженка «Земля» у с. Яреськах Полтавської області (1984),
пам'ятник кошовому Петру Калнишевському у с. Пустовійтівці Сумської області (1991, у співавт.),
пам'ятник Григорію Сковороді в Харкові (1992, у співавт.) за проєктом І. Кавалерідзе,
пам'ятник Андрію Первозваному у Севастополі (2004, у співавт.).

Брав участь у відтворенні пам'ятника І. Кавалерідзе княгині Ользі в Києві (1996).

Відзнаки

Нагороджений орденом «За заслуги» III ст. (2001), медалями.

Лауреат мистецької премії імені Миколи Макаренка Сумського земляцтва в Києві (2007)^[2].

Примітки

↑ Київський календар(рос.)
↑ Мистецька премія імені Миколи Макаренка // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип 4. — Суми : Собор, 2007. — С. 60—61 : іл. — ISBN 966-7164-60-8