PROFILPELAJAR.COM

Синдром Бруннера
Синдром Бруннера
Класифікація та зовнішні ресурси
OMIM	300615
DiseasesDB	32391
MeSH	C563156 і C563156

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Синдром (значення).

Синдро́м Бру́ннера (англ. Brunner syndrome) — рідкісне генетичне захворювання, яке спричинює мутація в гені MAOA. Синдром пов'язаний з Х-хромосомою і на нього хворіють тільки чоловіки. Воно характеризується IQ нижче середнього (зазвичай 85), проблематичною імпульсивною поведінкою (наприклад, підпалом, гіперсексуальністю і насильством), порушенням сну і різкими перепадами настрою^[1]^[2]. Захворювання вперше описали у 1993 році в чотирнадцяти чоловіків з однієї голландської родини^[1]^[3]. З того часу синдром виявили ще в двох сім'ях^[4]. Через відкриття синдрому тільки у 1993 році його не встигли ввести до Міжнародного класифікатора хвороб 10-го перегляду, якого впровадили в медичний вжиток саме того року.

Історичні відомості

Синдром описав у 1993 році голландський генетик, професор Радбоуд університету в Неймегені Хен Бруннер після виявлення певного генетичного дефекту в 14 чоловіків великої голландської родини^[5]^[6]. Усі члени сім'ї чоловічої статі з таким дефектом відзначалися підвищеною агресивністю, перепадами настрою. Пізніше було виявлено, що дефект спричинений мутацією в гені, що кодує моноаміноксидазу-А^[5] Brunner said that an «MAO-A deficiency is associated with a recognizable behavioural phenotype that included disturbed regulation of impulsive aggression».^[5].

Hebebrand J. та Klug B. у листі, опублікованому у вересні 1995 року^[7] піддали критиці висновки Бруннера через не використання строгих критеріїв DSM.

Причини

Синдром Бруннера зумовлює мутація у гені Моноаміноксидаза А (МАОА), що призводить до надлишку моноамінів у мозку, таких як серотонін, допамін і норепінефрін. У досліджуваних мишей і людей мутація розташовувалася на восьмому екзоні гена МАО-а, спричиняючи його дисфункцію МАО-ген^[5]^[8]. Регулярна функція МАО — руйнування моноамінів, порушується спричиняючи їх накопичення у мозку. В мишей, позбавлених функціонального гену МАО-а, відзначалися вищі рівні агресії, у порівнянні з мишами з функціональним МАО-геном^[8].

Суспільство і культура

Висновки Бруннера були використані як аргументи до того, що генетика, а не процеси прийняття рішень, можуть призвести до злочинної діяльності^[9]. Докази, що підтверджують генетичне виправдання злочинів, випливають з обох Бруннерових висновків і серії досліджень на мишах^[10]. Щоб довести кореляцію між МАО-дефіцитом і агресією у судах, часто стверджувалось, що фізичні особи не можуть бути притягнуті до відповідальності за свої гени, та, як наслідок, не повинні нести відповідальність за свої схильності й відповідні дії^[9]^[10].

Примітки

↑ ^а ^б Hunter P (September 2010). The psycho gene. EMBO Rep. 11 (9): 667—9. doi:10.1038/embor.2010.122. PMC 2933872. PMID 20805840.
↑ OMIM 300615
↑ Brunner HG, Nelen MR, van Zandvoort P, Abeling NGGM, van Gennip AH, Wolters EC, Kuiper MA, Ropers HH, van Oost BA (June 1993). X-linked borderline mental retardation with prominent behavioral disturbance: phenotype, genetic localization, and evidence for disturbed monoamine metabolism. Am. J. Hum. Genet. 52 (6): 1032—9. PMC 1682278. PMID 8503438.
↑ Piton A, Redin C, Mandel JL (August 2013). XLID-causing mutations and associated genes challenged in light of data from large-scale human exome sequencing. Am. J. Hum. Genet. 93 (2): 368—83. doi:10.1016/j.ajhg.2013.06.013. PMC 3738825. PMID 23871722.
↑ ^а ^б ^в ^г Brunner HG, Nelen M, Breakefield XO, Ropers HH, van Oost BA (October 1993). Abnormal behavior associated with a point mutation in the structural gene for monoamine oxidase A. Science. 262 (5133): 578—80. doi:10.1126/science.8211186. PMID 8211186.
↑ Brunner HG; Nelen MR; van Zandvoort P; Abeling NGGM; van Gennip AH; Wolters EC; Kuiper MA; Ropers HH; van Oost BA (June 1993). «X-linked borderline mental retardation with prominent behavioral disturbance: phenotype, genetic localization, and evidence for disturbed monoamine metabolism». Am. J. Hum. Genet. 52 (6): 1032–9.
↑ Hebebrand J, Klug B (September 1995). Specification of the phenotype required for men with monoamine oxidase type A deficiency. Hum. Genet. 96 (3): 372—6. doi:10.1007/BF00210430. PMID 7649563.
↑ ^а ^б Scott, AL; Bortolato, M; Chen, K; Shih, JC (7 травня 2008). Novel monoamine oxidase A knock out mice with human-like spontaneous mutation. NeuroReport. 19 (7): 739—43. doi:10.1097/WNR.0b013e3282fd6e88. PMC 3435113. PMID 18418249.
↑ ^а ^б Halwani S, Krupp DB (2004). The genetic defence: the impact of genetics on the concept of criminal responsibility. Health Law J. 12: 35—70. PMID 16539076.
↑ ^а ^б Baker LA, Bezdjian S, Raine A (2006). Behavioral genetics: the science of antisocial behavior. Law Contemp Probl. 69 (1-2): 7—46. PMC 2174903. PMID 18176636.

Література

Hunter P (September 2010). "The psycho gene". EMBO Rep. 11 (9): 667–9. (англ.)
Piton A, Redin C, Mandel JL (August 2013). "XLID-causing mutations and associated genes challenged in light of data from large-scale human exome sequencing". Am. J. Hum. Genet. 93 (2): 368–83. (англ.)