Серпентин або Змійовик (англ.The Serpentine) — рекреаційне штучне озеро площею 16 га у Гайд-парку, Лондон, Англія, створене в 1730 році за наказом королеви Кароліни. Хоча термін вживається для позначення всієї акваторії, насправді назва відноситься тільки до східної частини озера. Міст Серпентин, який позначає межу між Гайд-парком і Кенсінгтонськими садами, також відзначає західну межу Серпентина; довга і вузька західна частина озера має назву Довга Вода. Серпентин (Змійовик) отримав свою назву через форму, яка по-зміїному вигинається[1], хоча озеро має тільки один вигин.
Спочатку озеро живили річка Вестборн та струмок Тайберн-Брук, в 1830-х роках в озеро вода перекачувалась з Темзи. Тепер вода закачується з трьох свердловин в Гайд-парку, остання з яких облаштована у травні 2012 року в рамках реконструкції озера 2011—2012 років. Серпантин був фокусною точкою для Всесвітньої виставки 1851 року, а зовсім недавно був місцем проведення плавального етапу чоловічого і жіночого тріатлону і марафонських запливів у Літніх Олімпійських іграх 2012. З 1864 року Плавальний клуб Серпантину організовує 100-ярдну гонку кожний Різдвяний ранок на кубок Пітера Пена, заснований Дж. М.Баррі, творцем вигаданого персонажа Пітера Пена.
Довкола озера є багато рекреаційних об'єктів, а також можливість покататися на човні по самому озеру. В 1860 році Серпантин мав бути модифікованим у ставок для ковзання з формальними краями. Ця схема не була реалізована.
Серед визначних пам'яток неподалік від озера знаходиться Меморіальний фонтан Діани, принцеси Уельської.
Географія озера
Шлюзові ворота греблі 1730 року в східній частині озера
Спочатку озеро живила річка Вестборн, яка входила в Італійський сад на північно-західному кінці Довгої Води. Вестбурн перестала постачати воду до Серпантину в 1834 році, коли річка стала забрудненою[2], і воду почали перекачувати з Темзи. Зараз вода подається з трьох свердловин, пробурених до Верхнього Крейдового горизонту. Перша свердловина знаходиться в Італійському саду, друга — біля Меморіалу Діани і третя, пробурена в 2012 році на глибину 132 м, знаходиться за 50 м від Меморіалу Діани. Від цієї точки Довга Вода тече на південний схід до мосту Серпентин, де озеро вигинається на схід, слідуючи природним контурам землі. На східному кінці вода з озера витікає через шлюзи дамби, утворюючи невеликий декоративний водоспад на Делл. Витік історично не забезпечував водоспад і в лощині нижче греблі були встановлені ре-циркуляційні насоси, щоб підтримувати цю функцію. Реставраційні роботи у 2012 році відновили потік води, яка втікає у озеро, і цей водоспад тепер відновлений у первинному варіанті. Історично річка текла на південь від дамби, позначаючи межу між Вестмінстером і Кенсінгтоном, але з 1850 року вона була заведена в трубу під землею і впадає в Темзу неподалік від моста Челсі[3].
Озеро має максимальну глибину 5,3 метри, як показали батиметрічні дослідження дизайну озера «Королівськими парками» в 2010 році, хоча часто повідомляється про більшу глибину.
На березі озера є два ресторани[4] і різні рекреаційні об'єкти.
Історія
Деталь карти Джона Рока 1746 року показує новостворений Серпантин. Також видимі доріжки, які сходяться на Круглому ставку на захід від озера.
В 1730 році королева Кароліна, дружина Георга II, наказала загатити дамбою річище Вестборн у Гайд-парку під час загальної реконструкції Гайд-парку та Кенсінгтонських садів. Оригінальні монастирські рибні ставки, що ймовірно існували в цьому місці, були змінені під ча реконструкції 1730—1732 років для створення єдиного озера[5] (у той час річка Вестборн формувала одинадцять природних ставків у парку). В 1730-х роках озеро наповнилось водою до його поточного розміру і форми. Перепланування було проведено королівським садівником Чарльзом Бріджменом, який загатив Вестборн, щоб створити штучне озеро, і викопав великий ставок у центрі Кенсінгтонських садів (Круглий ставок), який мав стати фокусом для доріжок парку[6].
На час будівництва Серпентину, штучні водойми, як правило, створювали довгими і прямими. Серпентин став одним з найбільш ранніх штучних озер, створених, щоб виглядати природно[7], і широко імітувався в садах і парках по всій Британії[7].
Довга вода, вид від Італійського саду. Велика кількість лебедів-шипунів гніздується на цій ділянці.
Озеро прославилося в грудні 1816 року, коли Гарієт Вестбрук, вагітна дружина поета Персі Біші Шеллі, була знайдена потонулою в озері Серпентин[8], залишивши передсмертну записку на ім'я її батька, сестри і чоловіка.[9] Шеллі одружився з Мері Уолстонкрафт Годвін менше ніж через два тижні.
Міст Серпантин
Озеро було фокусом святкувань 1814 року, які відзначали століття правління Ганноверської династії і відтворювали перемогу англійців у Трафальгарській битві за дев'ять років до того[10], і фокусом Всесвітньої виставки 1851 року, коли Кришталевий палац стояв на його південному березі[7] Після введення більш жорстких вимог щодо захисту навколишнього середовища в парку, переїзду Кришталевого палацу і будівництва поруч комплексу музеїв і виставок Альбертополісу, масштабні події перестали проводити на березі Серпантину. Однак, воно було місцем для урочистостей 1977 року Срібного ювілею (25-ї річниці сходження королеви Єлизавети ІІ на трон)[5] і одним з місць проведення змагань Олімпіади 2012[11].
В 1820-х роках парк сильно перебудовано Децимусом Бертоном. У той же час Джон Ренні збудував міст Серпантин як частину прокладеної дороги Вест-Керіедж-драйв вздовж межі між Гайд-парком і Кенсінгтонськими садами, розділивши озеро на Серпантин (схід) і Довгу Воду (захід)[7].
Вид через Довгу Воду на Кенсінгтонський ПалацМеморіал Едварда Дженнера
В 2011 році Королівський парк розпочав відновлення Серпантину за для поліпшення стану води та якості водного середовища. Результатом реалізації проекту стало істотна зміна гідрологічного режиму озера, швидкість зміни води в якому скоротилась з 10 років до 4-5 місяців в результаті надходження води з нової свердловини. Три глибокі свердловини, просвердлені до шару Верхньої Крейди, тепер постачають у озеро до 900 000 кубічних метрів води на рік, забезпечуючи, щоб вода озера залишалась свіжою і не застоювалася. Крім того, історично забруднені відкладення озера були очищенні, а поживні речовини у мулі хімічно нейтралізовані. По-третє, кисневий стан води та в цілому змішування води озера знаходиться тепер під контролем серією з 24 аераційних насосів, встановлених на дні озера. Вони гарантують, що рівні розчиненого кисню в озері не впадуть і не призведуть до хронічного екологічного стресу. Також, була переглянута загальна екологія озера і деякі великі лящі і сазани були з нього видалені в лютому 2012 року, щоб зменшити порушення ними донних відкладень і рослинності озера. Ці заходи здійснювалися у період з жовтня 2011 по червень 2012 року. У результаті якість води в озері була відмінна і озеро стало надзвичайно популярним місцем для плавальної частини Лондонського Триатлону 2012 та марафонського запливу у серпні 2012 року.
Рекреація
Плавання
Прямокутна зона для купання на південному березі була відкрита в 1930 році. Відома як Лідо-Ленсбері, вона відокремлена перегородкою від іншої частини озера периметром буйків[5]. За вхід в Лідо здіймається плата. Переважно воно відкрито лише влітку, між 10:00 та 17:30, хоча члени Клубу плавання Серпантину можуть плавати цілорічно з 06:00 до 09:30. Різдвяний швидкісний заплив (гонка) на кубок Пітера Пена доступний тільки для постійних учасників суботніх змагань з плавання взимку[12]
«Гайд-парк» роботи Каміля Піссарро, 1890, показує стежку вздовж південного берега Серпантину
З 1864 року на Серпантині відбувається 100-ярдові (91.4 м) змагання з плавання (гонка) кожний Різдвяний ранок о 9-й ранку. В 1904 році письменник Джеймс Баррі вручив Кубок Пітера Пена переможцю гонки; традиція, яка триває досі. Внаслідок небезпеки купання в крижаній воді, гонка відкрита тільки для членів Плавального клубу Серпантину[12].
Плавання на човнах
Веслові човни можна взяти напрокат. В 2002 році на Серпантині відбулися Світові спринтерські змагання з веслування, в яких кілька міжнародних екіпажів на швидкість гребли 500 м.[13]
Solarshuttle
Влітку сонячний човен «Solarshuttle» перевозить пасажирів між північним і південним берегом Серпантину. Маючи 14 м завдовжки та перевозячи 42 пасажира, він є найбільшим пасажирським човном повністю на сонячних батареях, що працюють у Великій Британії.[14]
Пам'ятки
Меморіал Голокосту розташований в східній частині Серпантину, відразу за дамбою.
Меморіал на північному березі озера був зведений норвезькими моряками в 1978 році як подяка за притулок який вони здобули у Великій Британії після того, як їх країна капітулювала перед німцями в 1940 році, під час Другої Світової Війни.[15]
Меморіальний фонтан Діани, Принцеси Уельської розташований на південному березі Серпантину біля Вест-Керіедж-драйв. Хоча на початку він мав проблеми і його довелося закрити на місяць через три тижні після його відкриття, він став однією з найпопулярніших пам'яток Великої Британії, з 800 000 відвідувачів на рік[16][17].
Галерея Серпантин знаходиться також на південному березі, а Галерея Серпентин-Саклер за проектом Захи Хадід відкрито в 2013 р. у будівлі колишнього порохового складу 1805 року, в п'яти хвилинах ходьби від Галереї Серпентин через міст.
На північному березі озера, навпроти Лідо, є два автономних човневих ангари — східний човневий ангар 1903 року, зведений Королівським гуманітарним товариством, та західний човневий ангар 1952 року, збудований до запуску нового хлорування, щоб замінити колишній ангар, розбомблений 1940 року[18]. Поруч знаходиться трав'яний амфітеатр відомий як Кокпіт. Цей колишній покинутий гравійний кар'єр[19] був ареною концерту The Rolling Stones «Стоунз (гра слів — камені) в парку» 1969 року. Концерти тут відбуваються з 1968 року. Цю ділянку можна також побачити у фільмі 1953 року «Женев'єва» як відправну точку щорічних Перегонів старих автомобілів Лондон-Брайтон, які дійсно починаються від Гайд-парку[20].
.svg){kind=small}
