Сер Річард Воллес, 1-й баронет

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воллес.
Сер Річард Воллес, 1-й баронет
англ. Sir Richard Wallace, 1st Baronet
Народився21 червня 1818(1818-06-21)[2][4][…] або 26 липня 1818(1818-07-26)[6]
Лондон, Сполучене Королівство[1]
Помер20 липня 1890(1890-07-20)[1][2][…]
Париж
ПохованняRichard Wallace's tombd
Країна Сполучене Королівство
Діяльністьколекціонер мистецтва, філантроп, політик
Знання мованглійська[2]
Magnum opusЗібрання Воллеса
Титулбаронет
ПосадаЧлен 22-го парламенту Сполученого Королівства[d], Член 21-го парламенту Сполученого Королівства[d][7] і Член 20-го парламенту Сполученого Королівства[d][7]
ПартіяКонсервативна партія
БатькоРічард Сеймур-Конвей[6][8]
МатиElizabeth Agnes Dunlop-Wallaced[6][8]
У шлюбі зЛеді Воллес[8]
ДітиEdmond Wallaced[8]
Нагороди
командор ордена Почесного легіону баронет
Карикатура Георга Лафоссе на Річарда Воллеса (зображений як паризький «фонтан Воллеса»), опубліковано в Le Trombinoscope

Сер Річард Воллес, 1-й баронет (англ. Sir Richard Wallace, 1st Baronet (21 червня 1818(18180621) — †20 липня 1890) — англійський колекціонер творів мистецтва.

Був побічним сином Річарда Сеймура-Конвея, 4 маркіза Гертфордського, для якого працював секретарем, і успадкував незаповіданий маєток свого батька та велику колекцію європейського мистецтва у 1871 році. Воллес збільшив колекцію, і в 1897 році, після його смерті, її було подаровано британській нації його вдовою. У наш час колекція, що стала музеєм, знаходиться у його лондонському особняку Гертфорд-хаус на Манчестер-сквер та має назву Зібрання Воллеса. Мешканцям міста Лісберн у Північній Ірландії він заповів Воллес-парк і середню школу Воллеса. Його дім у Лісберні на Кастл-стріт тепер використовується Південно-Східнім регіональним коледжем, а заміський будинок у Садборн-холі, неподалік Орфорда, графство Саффолк, був знесений у ХХ столітті.

Незважаючи на те, що його батько мав репутацію скнари, Воллес отримав популярність під час облоги Парижа за організацію благодійних акцій.

За свій рахунок Воллес організував дві повномасштабних станції швидкої допомоги[9], що працювали під час облоги; одна обслуговувала поранених французів, а друга — хворих і знедолених британців.[10]

Примітки

  1. ↑ а б в Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1890. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б RKDartists
  4. ↑ SNAC — 2010.
  5. ↑ Encyclopædia Britannica
  6. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  7. ↑ а б Hansard 1803–2005
  8. ↑ а б в г Kindred Britain
  9. ↑ Термін "швидка допомога" у 1870 році означав одночасно і польовий госпіталь[en], і засоби, що дозволяли евакуювати поранених.
  10. ↑ Horne, Alastair The Fall of Paris: The Siege and the Commune 1870-71. — London: Penguin Books, 1965. — P. 167-168. — ISBN 978-0-14-103063-0.
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.