PROFILPELAJAR.COM

Богдана-Марія Світлик
Богдана-Марія Світлик;
Загальна інформація
Народження	24 квітня 1918; м. Перемишль ; (тепер Польща)
Смерть	29 грудня 1948 (30 років); с. Либохора, Турківський район, Дрогобицька область
Alma Mater	ЛНУ ім. І. Франка
Військова служба
Приналежність	Україна
Командування
	Львівський міський жіночий провід ОУН
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Світлик.

Богдана-Марія Юліанівна Світлик (Псевдо: «Марія Дмитренко», «Доля», «Ясна», «Світла»; 24 квітня 1918, м. Перемишль — 29 грудня 1948, с. Либохора, Турківський район, Дрогобицька область) — українська письменниця; воячка УПА, керівниця Львівського міського жіночого проводу ОУН.^[1]

Життєпис

Народилася 24 квітня 1918 року в Перемишлі, у двадцятих роках з батьками переїхала до Львова, вчилася в гімназії сестер василіянок, жіночій гімназії, після якої 1936 вступила на факультет класичної філології Львівського університету.

За активну підпільну діяльність в ОУН навесні 1939 року була арештована польською поліцією, засуджена й ув'язнена в тюрмі «Бригідки». Там ділили з нею долю по тій же справі Люба Шевчик і Надія Курнатович. Звільнена з тюрми у вересні 1939 року, вона продовжує підпільну роботу, але вже в інших умовах.

У лавах ОУН та УПА активно діє як член підпільних редакцій «Смолоскип», «Ідея і Чин», різних видань осередку пропаганди ОУН і бюро інформації УГВР. У підпіллі Світлик користувалася псевдонімом «Ясна Світлана», а в літературних творах «Марійка Дмитренко». Від 1945 року була дописувачкою головного журналу УПА «Повстанець».^[2]

Наприкінці 1944 — на початку 1945 рр. виступила зв'язковою при спробі налагодити мирні переговори між представниками Проводу ОУН і радянською владою. «Світлану» відправив «зондувати ґрунт» керівник розвідувально-інформаційного відділу референтури СБ проводу ОУН в Західній Україні «Мікушка» (Григорій Пришляк).^[3] У свою чергу, останнього до цього спонукали зверхники — члени Проводу ОУН(б) Яків Бусол («Галина») і Дмитро Маївський («Тарас»), прямі представники керівництва ОУН і УПА на чолі з Романом Шухевичем.^[4]^[5]^[6]^[7]

Її чоловік, Зенон Литвинко, родом зі Стрия, закінчив гімназію в Рогатині, брав участь у підпільній роботі, вчився в лісничій академії, вступив у ряди дивізії «Галичина» і, правдоподібно, безвісти загинув у боях під Бродами.

У грудні 1941 року народила сина Андрія, та боячись переслідування родини, їде в Жидачів, передає сина на виховання своїй матері, яка усиновила його і дала інше прізвище.

29 грудня 1948 року загинула у бою з енкаведистами поблизу села Либохори.

Творчість

Під псевдонімом «Марія Дмитренко»:

опововідання «Михайлик» — оповідання на повстанську тематику. Про сільського хлопчика Михайлика, що боровся проти більшовицького окупанта в лавах УПА.^[8]^[9]^[10]
оповідання «Учителька» — оповідання про молоду вчительку зі Сходу, яка, опинившись в західноукраїнському селі, змогла зрозуміти справжню суть і долучитися до повстанського руху.^[11]^[12]^[13]

стаття «Нехай вічна буде слава, що през шаблі маєм права…».^[2]

оповідання «Семпер Фіделіс»^[14]^[15]
новела «Героїка».^[16]
оповідання «Підслухане і підглянене»^[17]
оповідання «Під бузиною».^[18]

Під пседонімом «Богдан Калина» відома, як авторка націоналістичної літератури^[19]:

«Господар»
«Увирвана нитка»
оповідання «Хам» — оповідання з повстанського життя про більшовиків які боролися з українським підпіллям на Станіславщині.^[20]
«Друг Карпо».

Нагороди

Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/47 від 5.12.1947 р. співробітниця Головного осередку пропаганди при проводі ОУН Богдана Світлик — «Дмитренко» нагороджена Бронзовим хрестом заслуги УПА.^[21]