Закінчив медичне училище, відслужив строкову службу, працював фельдшером в психіатричній лікарні ім. Павлова. Закінчив інститут, здобув професію економіста, одружився. Займався збутом та маркетингом газети в одній із друкарень.
Мобілізований влітку 2014-го. Як військовий медик, брав участь у боях за Щастя та Дебальцеве в складі 128-ї бригади. В одному з боїв під Дебальцевим — намагалися вивести з оточення вояків на блокпосту «Балу» — зазнав поранення — потрапив у зону вибухової хвилі снаряда танка. Евакуаційна команда 16 лютого 2015-го зазнала обстрілу терористів, вцілілі бійці перебралися на «Урал», котрий згодом потрапив на міну. На 20-градусному морозі три дні переховувався без харчування; три побратими, поранені, замерзли. 19 січня потрапив до полону «ДНР» — терористи попередньо розстріляли підбиту техніку, у Донецьку йому надали першу медичну допомогу. Переданий українській стороні з обмороженнями 4-го ступеня, сепсисом.
Оперований, втратив кисті рук та стопи ніг. Навчився ходити на протезах та користуватися штучними руками, котрі йому виробили та прилаштували у США.
Після 8-місячного лікування у США перебував у львівському військовому госпіталі на реабілітації, повністю опанував себе, може бігати і піднімати штангу. У 2016 році Вадим Свириденко представляв Україну на 41 марафоні Морської піхоти США у Вашингтоні, де став призером, пробігши 10 км[3].
Указом Президента України від 1 грудня 2016 Свириденка призначено на посаду уповноваженого з питань реабілітації учасників АТО[4].
У вересні 2017 на Іграх нескорених 2017, що проходили у Торонто, здобув бронзову нагороду у змаганнях із веслування на тренажерах[5].
22 листопада 2018 року призначений Уповноваженим Президента України у справах реабілітації учасників бойових дій.[6]
23 травня 2019 року перепризначений на займану посаду Президентом України Володимиром Зеленським.[7]
Сім'я
Вдруге одружений, виховують двох доньок.
Нагороди
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений:
10 жовтня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.
