Народився 21 лютого 1859 року у селі Коккози. Походив із роду Булгакових, які прибули до Криму з території Туреччини у XVIII столітті. Батько Алі Бей Булгаков (1810-і роки — 1892) — дворянин, меценат. Мати — Решиде-ханим, дочка муфтія Криму[2].
Освіту здобув вдома. У 18 років пішов на службу. Спочатку служив у канцелярії предводителя дворянстваПерекопського повіту, а пізніше працював у штаті канцелярії Таврійського депутатського Дворянського зібрання, був депутатом від Ялтинського повіту. Разом із батьком у складі делегації Таврійської губернії був присутній на коронації імператора Олександра III у 1883 році. На згадку про це Саїд-бею Булгакову було надано медаль «На згадку про коронацію імператора Олександра III» для носіння в петлиці на Олександрівській стрічці. Наступна коронація в Росії — імператора Миколи II, — пройшла 14 травня 1896 і Саїд-бей Булгаков знову увійшов до складу делегації від Таврійської губернії. У 1912 році, як предводитель Євпаторійського дворянства, дійсний статський радник Саїд-бей Булгаков входив до складу делегації від Таврійського дворянства для поїздки до Москви на відкриття пам'ятника Олександру III.
З 1910 по 1917 роки був незмінним предводителемЄвпаторійського повітового дворянства. В 1917 виконуючий обов'язки таврійського губернського предводителя дворянства, предводитель Євпаторійського повітового дворянства[3].
Булгаков вітає Миколу II у Євпаторії, 1916 рік
У 1909 році у складі делегації брав участь у зустрічі з головою Ради міністрів Російської імперії Петром Столипіним у Санкт-Петербурзі. Зустрічав імператора Миколу II у складі інших представників Таврійської губернії під час його прибуття на вокзал Євпаторії 16 травня 1916 року[2].
Після Жовтневої революції 1917 року разом із сім'єю переїхав до Туреччини, проте потім повернувся до Криму. Зі встановленням влади більшовиків вся власність Булгакова була націоналізована. У другій половині 1920-х років Булгакові переїхали до Кисловодська[2].
Саїд-бей Булгаков був відомий як меценат. Був почесним членом Губернської опіки дитячих притулків, Кримського мусульманського благодійного товариства. З 1897 по 1907 був другим почесним опікуном Сімферопольської татарської вчительської школи. У 1905 Булгакова обрали почесним опікуном Сімферопольської школи-рушді[2]. 1908 року в селі Булгак він профінансував будівництво земської школи[4]. В 1915 році Саїд Бей стає почесним піклувальником Сімферопольської приватної гімназії заснованої М. А. Волошенком.
Допомагав Ісмаїлу Гаспринському у роботі над газетою «Терджиман». Заснував премію у розмірі 500 рублів для автора кращої збірки матеріалів етико-дидактичного змісту кримськотатарською мовою[2].
Власність
Після смерті батька успадкував його землеволодіння (4827 десятин на 1914).
У 1908 році викупив садибу в Сімферополі, що знаходиться зараз за адресою вул. Горького, 22 / Желябова, 14, у дочок перекопського купця І. Ляске Марії та Олени[2]. Булгаков також збудував чи придбав садибу для рідної сестри Айше-ханим. Зараз садиба розташована за адресою Червонопрапорна, 41 (Старе місто Сімферополя)[2].
Після встановлення радянської влади власність Саїд-Бей Булгакова була націоналізована. На користь радянської держави відійшли сади, ліс, орні ділянки, різні будівлі, маєток у Коккозі (двоповерховий житловий будинок, житловий одноповерховий будинок, флігель з верандою, літня кухня, каретний сарай, гараж, будинок для робітників, стайня, комора, сарай для тварин, пташник). З маєтку було вивезено сім розписних шаф, комод, дерев'яний стіл, 11 розкладних дерев'яних столів, два м'які дивани, диван дерев'яний, три м'які крісла, крісло-гойдалка, вісім віденських стільців, 11 ліжок, два дзеркала,[2] настінних картин, посуд[2].
Садиба Саїд-бея Булгакова в Сімферополі перейшла у власність міста в 1922 році[2].
Сім'я
Тричі перебував у шлюбі. Від першого шлюбу — дочка Шахсіне (нар. 1881). У другому шлюбі перебував із дочкою мусульманського священика Фейзулли ефенді Ельмас-ханим. Від цього шлюбу — дочка Девлет-ханим (нар. 1886). Третя дружина — Фатіма Кадиєва. У третьому шлюби мав п'ятьох дітей — Еміне (нар. 1895), Зегіді (нар. 1902) і Решиді (нар. 1910) Хуршида (нар. 1899) і Бегадіна (нар. 1907)[2].
↑ абвгдежиклмнпСвод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. Том III. г. Симферополь. — Белгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 328—334. — 392 с.
