Карачаєвська АО до 1943 Карачаєвська автономна область, Карачаєвська АО (карач.-балк. Къарачай автоном область ) — адміністративно-територіальна одиниця в РРФСР , що існувала в 1926–1943 роках.
Адміністративний центр — місто Мікоян-Шахар .
Область була утворена 26 квітня 1926 в складі Північно-Кавказького краю при поділі Карачаєво-Черкеської АО на Карачаєвську автономну область і Черкеський національний округ (з 1928 — Черкеська АО ).
10 липня 1931 Постановою Президії ВЦВК було скасовано Баталпашинський район. При цьому Зеленчуцька , Кардоницька , Красногорська і Усть-Джегутинська сільради були передані Карачаєвській АО.
З 13 березня 1937 область у складі Орджонікідзевського краю , з 12 січня 1943 — Ставропольського краю .
12 жовтня 1943 в результаті депортації карачаївців в Середню Азію і Казахстан Карачаєвська автономна область була ліквідована. Територія колишньої автономної області була розділена між Ставропольським краєм і Черкеською автономною областю , утворений з Мікояновського і Учкуланського районів Клухорський район відійшов до Грузинської РСР .
Станом на 1 січня 1941 до складу області входили 1 місто обласного підпорядкування Мікоян-Шахар і 6 районів[ 1]
За результатами всесоюзного перепису населення 1926 року населення області становило 64 613[ 2]
За результатами всесоюзного перепису населення 1939 року населення області становило 150 303[ 3]
Національність
Населення, осіб
Кіл-сть, %
Карачаївці 70 301
46,8
Росіяни 64 596
43,0
Абазини 3 893
2,6
Осетини 3 578
2,4
Українці 2 297
1,5
Кабардинці 1 154
0,8
Ногайці 713
0,5
Греки 623
0,4
Адиги (черкеси) 505
0,3
.svg)