Навчалась у Запорізькій гімназії № 25 гуманітарного профілю. У 2010 році вступила до Запорізького електротехнічного коледжу на спеціальність «Економіка підприємств».
А також ілюстраторські проєкти для ПрАТ «НЕК "Укренерго"», медіа «Локальна історія», «Тиктор» тощо. Станом на грудень 2024 року у доробку Ірини Сажинської налічується близько 40 мистецьких проєктів.
Переклади
БумБамЛіт. Анталогія беларускай паэтычнай рэвалюцыі / БумБамЛіт. Антологія білоруської поетичної революції (поезія, есеї, спогади і щоденникові нотатки; білоруською та українською, переклад із білоруської: Ігор Астапенко, Ярослав Гадзінський, Дарина Гладун, Яніна Дияк, Віктор Іщенко, Дмитро Лазуткін, В'ячеслав Левицький, Лесик Панасюк, Богуслав Поляк, Сергій Рубнікович, Ірина Сажинська, Юлія Стахівська, Олексій Шендрик, Павло Щириця) (Київ, 2021)[18]
Цитати
«...поетка Ірина Сажинська представляє книжку «Голубина пошта», що вийшла друком за підсумком перемоги на поетичному конкурсі Асоціації українських письменників. Вірші Сажинської емоційно вельми наснажені, тут доволі несподівано вдається сполучити сюрреалістичні видіння з психологічними мотивами, дуже характерними загалом для української поезії десятих років. А увага до тропів межує із символічно оформленими історіями, нерідко біографічного чи «геопоетичного» характеру. Вистачає в «Голубиній пошті» також і виявів метафізичного виміру поезії. Приємне враження справляє широта поглядів Ірини Сажинської в плані техніки поетичного письма і взагалі форми.
«Поетична збірка Ірини Сажинської вражає чіткістю структури: вірші кожного розділу відрізняються за формою, за настроєм, навіть за способом називання текстів. І немає жодного вірша із зірочками замість назви — настільки в цьому маленькому поетичному будиночку все впорядковано.
У передмові авторка зазначає, що книжка містить історії трьох жінок (тобто трьох ліричних героїнь). Але можливо, що жінок набагато більше, — вона не впевнена ні в чому, окрім місць, де були написані вірші. Таким чином авторка водночас підкидає читачеві ключики до розуміння текстів та розв’язує руки — мовляв, множинність інтерпретацій ніхто не скасовував. Тож рецензія може бути одним із прочитань історії під назвою «Лемніската, або Подорожній, коли ти зайдеш у спам».
Перший розділ називається «Нотатки до патологічної літургії». Усі вірші тут записані у формі прозових нотаток, хоча це добротні римовані тексти, що продовжують потужну українську поетичну традицію. Таке візуальне оформлення може трохи збивати з пантелику, адже більшість читачів чекає на риму в кінці рядка. Тут доведеться бути уважнішим. Але разом із тим така форма подачі римованих віршів аж трохи магічна: римування з’являється начебто у найбільш неочікуваний момент.
У «Нотатках» можна загрузнути не на один день, адже ці вірші — дуже густі, концентровані. І разом із тим — потойбічно холодні, зимові. Тут усе вказує на те, що той, кому вірші було адресовано, вже не ходить поміж нас...»
«Молода поетка Ірина Сажинська втілює ще один символ у своєму вірші “Айва”. Це рефлексія про ностальгію за домом у вимушених переселенців, який війна змусила покинути рідні домівки. Для ліричної героїні айва залишилася символом рідного дому: “в саду, біля дому, в якому вона жила,\ росли абрикоси, здіймалась п'янка меліса,\ і, достигнувши, гупала по землі айва”. Дитинство закінчилося і почалася жорстока реальність, проте дівчина все ще мріє про повернення додому. Айва ж лишається міцною прив’язкою до місця, де героїня росла, а це значить, що жахи війни лишили відбиток навіть на найпрекрасніших спогадах: “і лякається крапель дощу, гупання айви –\ їй постійно здається, що це гранати.” Тут йдеться про наділення айви власними сенсами, крім визначених символічних значень».
