PROFILPELAJAR.COM

Ріхард Шульце-Коссенс
Ріхард Шульце-Коссенс
нім. Richard Schulze-Kossens
	Ріхард Шульце (Москва, 28 вересня 1939)
Народився	2 жовтня 1914; Шпандау[d], Шпандау, Берлін, Німецька імперія
Помер	3 липня 1988 (73 роки); Дюссельдорф, ФРН; ·рак легень
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер, дипломат
Alma mater	SS-Junkerschule Bad Tölzd
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Членство	СС (1945)
Військове звання	оберштурмбаннфюрер і Унтерштурмфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
	Орден Хреста Свободи 4-го класу з мечами
Кільце «Мертва голова»	Штурмовий піхотний знак в бронзі
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Ріхард Шульце-Коссенс (нім. Richard Schulze-Kossens; 2 жовтня 1914, Берлін — 3 липня 1988, Дюссельдорф) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС. Особистий ад'ютант Йоахіма фон Ріббентропа і Адольфа Гітлера, а також командир 38-ї гренадерської дивізії СС «Нібелунги». Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

9 листопада 1934 року вступив у СС (посвідчення № 264 059) і 27 листопада був зарахований в полк «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер», розміщений в Берліні.

З листопада 1934 по березень 1935 року навчався на навчальних курсах підготовки офіцерів в Ютербозі, а з квітня 1935 по лютий 1936 року — в юнкерському училищі СС в Бад-Тельці, і в лютому-березні 1936 року — на курсах підготовки командирів взводів в Дахау.

Проходив службу в якості командира взводу в 2-му штурмбанні штандарту СС «Ельба» в Ліхтенбурзі (1 квітня 1936 — 1 березня 1937), ад'ютанта командира підрозділів СС «Мертва голова» Теодора Айке (1 березня — 10 липня 1937) і ад'ютанта командира 3-го штандарта СС «Тюрингія» (10 липня 1937 — 15 листопада 1938). З 1 травня 1937 року — член НСДАП. З 15 листопада 1938 по 1 квітня 1939 року — командир роти 3-го штандарта СС «Тюрингія». Потім переведений в Головне управління СС в якості ад'ютанта начальника Головного управління СС Августа Гайссмаєра (1 квітня 1938 — 8 червня 1939).

8 червня 1939 року Шульце був призначений ад'ютантом Імперського міністра закордонних справ Йоахіма фон Ріббентропа, у серпні 1939 року супроводжував його в Москву на переговори з укладення пакту Молотова — Ріббентропа. 26 лютого 1940 року знову повернувся в «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер».

З 29 лютого 1940 по 6 серпня 1941 рік служив у 2-й роті 1-го батальйону полку «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» командиром взводу (29 лютого — 11 червня 1940) і командиром роти (11-18 червня 1940; 1 серпня 1940 — 16 листопада 1941). Деякий час тимчасово виконував обов'язки командира 1-го батальйону «Лейбштандарт». Брав участь у Французькій і Балканській кампаніях, а також у боях на радянсько-німецькому фронті.

З 18 червня 1940 по 1 серпня 1940 року знову короткий час виконував обов'язки ад'ютанта Ріббентропа.

16 серпня 1941 році отримав кульове і осколкове поранення в бою. Після лікування, з 1 жовтня 1941 по 27 жовтня 1942 року був офіцером для доручень Адольфа Гітлера. C 29 жовтня 1942 по 20 листопада 1943 року — особистий ад'ютант Гітлера.

20 листопада 1943 року був призначений інструктором в юнкерське училище СС в Бад-Тельці, де був зарахований в штаб училища і очолив навчальну групу підготовки «німецьких» офіцерів СС.

Після замаху на Адольфа Гітлера 20 липня 1944 року 25 липня знову повернувся до виконання своїх обов'язків особистого ад'ютанта Гітлера.

6 грудня 1944 року призначений командиром 2-го батальйону 25-го гренадерського полку СС 12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд», що брала участь в наступі в Арденнах.

З 21 січня по 27 березня 1945 року — начальник юнкерського училища СС в Бад-Тельці, а з 6 по 12 квітня 1945 року — командир 38-ї гренадерської дивізії СС «Нібелунги».

Шульце-Коссенс (крайній ліворуч, позаду) під час підписання Договору про дружбу і кордон (Москва, 28 вересня 1939).

Здався військам союзників 29 квітня 1945 року. Потім був інтернований в 13-й табір для військовополонених (США), де провів 3 роки в ув'язненні. 10 січня 1948 року звільнений. Після звільнення, змінив прізвище на Шульце-Коссенс. Займався торгівлею, написав кілька книг.

Сім'я

Молодший брат Ганс-Георг Шульце (11 вересня 1917, Берлін) — оберштурмфюрер СС, також ад'ютант Адольфа Гітлера, загинув у бою на Східному фронті 27 липня 1941 року. Після смерті Ганса-Георга Гітлер викликав у свою штаб-квартиру Ріхарда, особисто висловив йому співчуття і запропонував посаду ад'ютанта, щоб вивести його з бою і тим самим забезпечити продовження роду.

Звання

Анвертер СС (9 листопада 1934)
Юнкер СС (1 квітня 1935)
Штандартенюнкер СС (9 листопада 1935)
Штандартеноберюнкер СС (10 лютого 1936)
Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1936)
Оберштурмфюрер СС (9 листопада 1938)
Гауптштурмфюрер СС (1 серпня 1940)
Штурмбаннфюрер СС (24 лютого 1943)
Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1944)

Нагороди

Спортивний знак СА в бронзі
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в бронзі
Золотий почесний знак Гітлер'югенду
Нагрудний знак Німецького товариства порятунку життя в бронзі
Почесний кут старих бійців
Почесна шпага рейхсфюрера СС
Кільце «Мертва голова»
Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Штурмовий піхотний знак в бронзі
Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (червень 1940)
- в сріблі (серпень 1941)
Німецький хрест в золоті (26 грудня 1941) — вручений Йозефом Дітріхом.
Орден Хреста Свободи 4-го класу (Фінляндія) (11 червня 1942)
Орден «За хоробрість» 4-го ступеня, 1-й клас з мечами (Болгарія) (1942)
Нагрудний знак ближнього бою в бронзі (1942)

Бібліографія

Tätigkeitsbericht des Chefs des Heerespersonalamtes General der Infanterie Rudolf Schmundt. 1.10.1942–29.10.1944. Fortgeführt von Wilhelm Burgdorf. Osnabrück 1984.
Militärischer Führernachwuchs der Waffen-SS. Die Junkerschulen, Munin-Verlag, Osnabrück 1982 (Zweite, erweiterte Auflage, 1987)
Europäische Freiwillige im Bild (gemeinsam mit Heinz Ertel), Munin-Verlag, 1986
Rede von Richard Schulze-Kossens für das 1978 vorgesehene Treffen ehemaliger Junker, s. l. e. a. (veröffentlicht ca. 1988)

Література

Залесский К. Охранные отряды нацизма. Полная энциклопедия СС. — М.: Вече, 2009. — 816 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-9533-3471-6.
Пономаренко Р. 38-я гренадерская дивизия СС «Нибелунги». — М.: Вече, 2010. — 352 с. — (Враги и союзники). — 3000 экз. — ISBN 978-5-9533-5034-1.
Осокин А. Великая тайна Великой Отечественной. Ключи к разгадке. — М.: Время, 2010. — 720 с. — (Диалог). — 3000 экз. — ISBN 978-5-9691-0502-7.
Reinhard Spitzy: So haben wir das Reich verspielt, 1987, S. 500.
Karsten Wilke: Die „Hilfsgemeinschaft auf Gegenseitigkeit“ (HIAG). Veteranen der Waffen-SS in der Bundesrepublik. Schöningh, Paderborn 2011, ISBN 978-3-506-77235-0, S. 395f.
Prominente ohne Maske, FZ-Verlag 1986, ISBN 3924309019
Jügen Pomorin, Reinhard Junge und Georg Biemann: Geheime Kanäle - Der Nazi-Mafia auf der Spur. Dortmund 1982.