Південна частина екорегіону розташована на похилій, дещо горбистій прибережній рівнині, на якій подекуди трапляються інзельберги (стрімкі скелясті пагорби, сформовані стародавніми кристалічними породами). Середня висота регіону становить 150 м над рівнем моря. Вона поступово збільшується з півдня на північ. З геологічної точки зору в регіоні переважають докембрійські породи кристалічного фундаменту. Вони часто оголюються на півночі, але на півдні є вкриті товстим шаром третиннихосадових порід, таких як Бенінські піски. Основними ґрунтами екорегіону є червоні та червоно-жовті фералітні ґрунти, які зазвичай є добре дренованими, помірно або сильно вилугованими та мають низький або середній вміст гумусу. В межах екорегіону протікає кілька річок, зокрема Огун[en], Осун, Оян[de] та Єва[en]. Жодна з них не впадає безпосередньо в море, натомість вони впадають у вузькі лимани, які простягаються вздовж усього узбережжя від дельти Нігеру до Беніну.
Клімат
В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена)[3][4]. Середньорічна кількість опадів коливається від 2000-2500 мм на півдні регіону до 1500-2000 мм на півночі регіону. Сухий сезон триває протягом трьох місяців, з грудня по лютий. Середньомісячна кількість опадів протягом сухого сезону становить 50 мм.
Флора і фауна
Лісові угруповання екорегіону змінюються відповідно до клімату та ґрунтів. На півдні регіону поширені дощові ліси, а на півночі — мішані листопадні ліси. Останні зазнали значного антропогенного тиску, зокрема в них регулярно спалахували викликані людиною пожежі. Наразі значна частина цих лісів представляє собою лісопарк.
Дощові ліси, поширені на півдні регіону, різняться за типом ґрунтів. В лісах, що ростуть на Бенінських пісках, глибоких і дуже дренованих ґрунтах, переважають різні види хаєвих дерев[en] (Khaya spp.) та гуареєвих дерев (Guarea spp.), а також різноколючкові сенегалії[en] (Senegalia ataxacantha) та різні види ліан, зокрема Calamus deerratus[sv]. В підліску цих лісів ростуть різноманітні трави. На кристалічному фундаменті ростуть більш густі ліси, де також зустрічаються хаї, однак гуареї переважно відсутні. Також в них домінують дерева котібе[en] (Nesogordonia papaverifera) та африканські чорні горіхи[en] (Mansonia altissima), які відсутні в інших лісах. В підліску цих лісів ростуть різноманітні кущі, зокрема паслін Вельвіча[sv] (Solanum welwitschii). Третій тип лісів поширений на краю боліт, а також на територіях, де раніше були болота або мангрові ліси. Ці ліси є менш густими та мають бідний підлісок. В них переважають невисокі дерева, зокрема науклеї Дідерріха[en] (Nauclea diderrichii), івуарійські хаї (Khaya ivorensis), івуарійські еритрофлеуми[en] (Erythrophleum ivorense), габонські клайнедокси[en] (Klainedoxa gabonensis) та пишні терміналії[en] (Terminalia superba), а також різновид брахістегії Brachystegia eurycoma[en].
Незважаючи на чіткі біогеографічні кордони, якими є річка Нігер та Дагомейський розрив, рівень ендемізму екорегіону рівнинних лісів Нігерії низький, особливо в порівнянні з іншими рівнинними лісовими екорегіонами Західної і Центральної Африки. Однак деякі рослинні комплекси, в яких поєднані флористичні елементи верхньогвінейських та нижньогвінейських лісів, вважаються унікальними.
Екорегіон рівнинних лісів Нігерії є одним з найбільш густонаселених в Африці, причому його населення постійно зростає. В його межах розташовані такі міста, як Лагос (в агломерації якого мешкає 21 млн людей), Ібадан (6 млн людей) та Бенін-Сіті (понад 1 млн людей). Ще до початку XX століття ліси екорегіону були сильно фрагментованими. Незважаючи на те, що значну частину лісів було оголошено заповідними територіями, на більшості з них продовжувалося полювання, вирубка деревини та облаштування каучукових плантацій.
