Ліси Верхньої Гвінеї

Ліси Ліберії
Поширення лісів Верхньої Гвінеї

Ліси Верхньої Гвінеї — регіон сезонних тропічних лісів, розташований у Верхній Гвінеї в Західній Африці[1]. Він простягається від Гвінеї і Сьєрра-Леоне на схід через Ліберію, Кот-д'Івуар і Гану до Того та від узбережжя Атлантичного океану вглиб континенту на кілька сотень кілометрів. Кілька анклавів гірських лісів лежать далі вглиб материка в горах Центральної Гвінеї, Центрального Того та Беніну[2].

У більш посушливих внутрішніх районах ліси Верхньої Гвінеї переходять у гвінейську лісосавану, мозаїку сухих лісів та саван, що лежать між прибережними лісами на півдні та західносуданськими саванами на півночі. На сході ліси Верхньої Гвінеї обмежені Дагомейським розривом, регіоном в Гані та Беніні, де лісосавани простягається аж до узбережжя Атлантичного океану, відділяючи їх від лісів Нижньої Гвінеї, поширених від Східного Беніну через Нігерію на південь уздовж узбережжя Гвінейської затоки[3].

Гвінейські вологі ліси страждають від вітрів, що дмуть із спекотних сухих північних регіонів та від прохолодних атлантичних течій. Клімат регіону дуже сезонний, під час сезону дощів випадає понад 2000 мм опадів. В регіоні зареєстровано понад 2000 видів судинних рослин, Серед ссавців, які тут зустрічаються, слід відзначити звичайного шимпанзе (Pan troglodytes), африканського леопарда (Panthera pardus pardus), карликового бегемота (Choeropsis liberiensis), дуїкера Огілбі (Cephalophus ogilbyi), німбанську видрову землерийку[en] (Micropotamogale lamottei) та золотого каракала (Caracal aurata). Ендемічними або майже ендемічними представниками регіону є двадцять один вид птахів, зокрема ліберійські мухарки (Melaenornis annamarulae) та жовтоволі малімби (Malimbus ballmanni)[4] .

Екорегіони

Всесвітній фонд дикої природи ділить ліси Верхньої Гвінеї на три окремі екорегіони[2]:

Примітки

  1. ↑ Olson, D. M.; Dinerstein, E. (1998). The Global 200: A representation approach to conserving the Earth's most biologically valuable ecoregions (PDF). Conservation Biology. Архів оригіналу (PDF) за 7 жовтня 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
  2. ↑ а б Guinean moist forests. World Wide Fund for Nature. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
  3. ↑ Frans Bongers; Marc P. E. Parren; Dossahua Traoré (2005). Forest Climbing Plants of West Africa: Diversity, Ecology and Management. CABI. с. 5. ISBN 978-0-85199-914-2.
  4. ↑ Allport, Gary (1991). The status and conservation of threatened birds in the Upper Guinea forest. Bird Conservation International. 1 (1): 53—74. doi:10.1017/S095927090000054X. ISSN 1474-0001.

Посилання