Рябінін Євген Іванович

Рябінін Євген Іванович
Народився25 грудня 1892(1892-12-25)
село Маргуші Нижньогородського повіту Нижньогородської губернії, тепер Дальнєконстантиновського району Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер21 квітня 1938(1938-04-21) (45 років)
Воронеж, РРФСР, СРСР
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
УчасникПерша світова війна
ПартіяВКП(б)
Нагороди
орден Леніна

Євген Іванович Рябінін (25 грудня 1892(18921225), село Маргуші Большепицької волості Нижньогородського повіту Нижньогородської губернії, тепер Дальнєконстантиновського району Нижньогородської області, Російська Федерація — розстріляний 21 квітня 1938, місто Воронеж, тепер Російська Федерація) — радянський державний і партійний діяч, 1-й секретар Воронезького обласного комітету ВКП(б), голова виконавчого комітету Центрально-Чорноземної (Воронезької) обласної ради, відповідальний секретар Тамбовського губернського комітету ВКП(б). Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у 1927—1937 роках.

Життєпис

Народився в родині селянина-бідняка. У 1904 році закінчив церковноприходську школу в селі Маргушах.

У 1910-1911 роках — учень пічника у підрядника-будівельника в місті Нижньому Новгороді. У 1911-1913 роках — пічник у підрядника-будівельника в місті Самарі. У 1913-1914 роках — пічник-муляр у підрядника-будівельника в місті Бузулук Самарської губернії.

У листопаді 1914 році заарештований за антивоєнну агітацію, з листопада 1914 по лютий 1915 року перебував під арештом у Самарській в'язниці.

У травні — вересні 1915 року — пічник у підрядника-будівельника в місті Самарі.

У вересні — листопаді 1915 року — рядовий 62-го піхотного батальйону російської армії в Нижньому Новгороді. У листопаді 1915 — липні 1917 року — рядовий 93-го обозно-транспортного батальйону російської армії на Західному фронті, учасник Першої світової війни.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

З липня по серпень 1917 був у відпустці через хворобу. З серпня по грудень 1917 року — організатор рад, партійний працівник у волості і селі Маргушах Нижньогородського повіту.

У грудні 1917 — червні 1918 року — член Нижньогородської губернської ради, секретар провінційного відділу Нижньогородської губернської ради. У червні 1918 — березні 1919 року — член виконавчого комітету Нижньогородської губернської ради, член колегії цивільної управи Нижньогородської губернської ради.

У березні 1919 — лютому 1920 року — член президії та секретар виконавчого комітету Нижньогородської губернської ради; відповідальний організатор агітаційно-інформаційного відділу Нижньогородського губернського комітету РКП(б); секретар Нижньогородського міського районного комітету РКП(б).

У лютому — вересні 1920 року — член президії виконавчого комітету Нижньогородської губернської ради та завідувач Нижньогородського губернського земельного відділу.

У вересні — листопаді 1920 року — член колегії Рязанського губернського земельного відділу.

У листопаді 1920 — травні 1921 року — член президії виконавчого комітету Тульської губернської ради, голова Тульської губернської ради народного господарства.

У травні 1921 — травні 1924 року — відповідальний інструктор ЦК РКП(б), заступник завідувача організаційно-інструкторського відділу ЦК РКП(б).

У травні 1924 — листопаді 1925 року — слухач Курсів марксизму при Комуністичної академії ЦВК імені Свердлова в Москві.

У листопаді 1925 — липні 1928 року — відповідальний секретар Тамбовського губернського комітету ВКП(б).

З липня 1928 року — член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Центрально-Чорноземній області.

У липні 1928 — січні 1930 року — завідувач сектора (відділу) із роботи на селі Центрально-Чорноземного обласного комітету ВКП(б) у місті Воронежі.

У січні 1930 — 19 червня 1934 року — голова виконавчого комітету Центрально-Чорноземної обласної ради.

19 червня 1934 — березень 1935 року — голова виконавчого комітету Воронезької обласної ради.

У березні 1935 — 10 липня 1937 року — 1-й секретар Воронезького обласного комітету ВКП(б).

14 серпня 1937 року заарештований органами НКВС у Москві. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 21 квітня 1938 року до страти, розстріляний того ж дня.

11 серпня 1956 року реабілітований, 19 жовтня 1956 року посмертно відновлений у партії.

Нагороди

Примітки

Джерела

  • Рябинин Евгений Иванович (рос.)
  • Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — М. : РОССПЭН, 2018. (рос.)