Народилася 17 листопада 1923 року[1] у родині російських іммігрантів[2] в Нью-Кенсінгтоні, штат Пенсільванія, де пройшло її дитинство та юність. Спочатку навчалася в Коледжі Гоучера (Таусон, Меріленд), де в 1945 здобула ступінь бакалавра, а потім отримала ступінь доктора медицини в Жіночому медичному коледжі Пенсільванії в 1949 році[3]. Одружилася з Леоном Айзенбергом, американським дитячим психіатром. Разом вони виростили 2 дітей і керували медичною клінікою для бідного населення Балтимора.[4]
Після навчання в медичній школі Рут Блейєр стажувалася в лікарні Синай у Балтіморі, штат Меріленд, а потім практикувала як лікарка в центрі Балтімора протягом 10 років[3]. Через відсутність співпраці з Комітетом Палати представників проти Америки (HUAAC) вона потрапила до їх чорного списку та більше не могла працювати лікаркою[1][5]. Це змусило її стати викладачкою психіатрії та фізіології в лабораторії нейроанатомії Адольфа Мейєра. Також у 1957 році вона вступила до Медичної школи Університету Джона Гопкінса, де вивчала нейроанатомію у професора Єжи Роуза та закінчила постдокторантуру в 1961 році. У 1967 році вона приєдналася до кафедри нейрофізіології Університету Вісконсіна-Медісон, одночасно з цим працюючи у Центрі розумової відсталості Вайсмана та Вісконсінському регіональному центрі приматів[4]. Завдяки своїй роботі у галузі нейроанатомії Рут Блейєр стала відомою експерткою у вивченні гіпоталамуса тварин[6].
У 1970-х роках Рут Блейєр помітила, що біологічні науки зазнали впливу сексизму та інших культурних упереджень, і тому почала дослідження по застосуванню феміністського аналізу та поглядів на практику та теорію науки.[7] У 1975 році вона допомогла заснувати Програму жіночих досліджень в Університеті Вісконсіна та працювала головою з 1982 по 1986 рік[3]. Також вона зосередилася на покращенні доступу жінок до вищої освіти та виступала проти ідеї соціобіології як пояснення традиційнихгендерних ролей[8]. У своїй роботі вона показала, що гендер, сексуальність і наука постійно змінюються у відповідь на соціальні цінності та ідеї, а не залишаються статичними та вільними від суджень[9]. Її робота під назвою: «Наука та гендер: критика біології та її теорій щодо жінок та феміністських підходів до науки», об’єднала феміністські теорії та природничі науки[6].
Громадська діяльність та активізм
На початку 1950-х років вона виступила за громадянські права в Мерілендському комітеті за мир[3][5], а також за припинення Корейської війни, що у результаті призвело до вручення їй повістки до суду від HUAAC, якою тоді керував сенатор Джозеф Маккарті. На слуханні Р. Блейєр повідомила, що в Комітеті за мир немає членів і не підтвердила, що вона є головою комітету.[10][3]
Маючи активну громадську позицію, вона стала однією із засновниць Асоціації викладачок (AFW) Університету Вісконсін-Медісон. Асоціація закликала адміністрацію переглянути статус і зарплати інструкторок у всьому кампусі та виправити нерівність.[9] Вони досягли успіху в тому, щоб зрівняти оплату праці жінок з чоловічою в університеті, а також в інтеграції гімназій, що дозволило жінкам з факультету приймати груповий душ у чоловічій роздягальні. Рут Блейєр була головою Асоціації, коли був підписаний Розділ IX[en] (визначний федеральний закон про громадянські права у США, який забороняє дискримінацію за статтю у освітньому закладі, який фінансує держава) у законі про вищу освіту, що відіграло ключову роль у досягненні більш справедливих умов для жіночої легкої атлетики у Вісконсині[11].
Публікації
Статті Рут Блейєр присвячені детальному опису анатомії гіпоталамуса кота, морської свинки та макак-резусів[6]. Її книги про біологію та фемінізм « Наука та ґендер: критика біології та її теорій щодо жінок» (1984) та «Феміністичні підходи до науки» (1986) є визначними публікаціями у дослідженні біологічних відмінностей статей та походженню гендерних відмінностей.[4]
Особисте життя
Рут Блейєр після розлучення з чоловіком[12] почала працювати над забезпеченням прав лесбійок у жіночому русі. А саме, створила лесбійський ресторан під назвою «Лісістрата»[4][13], організувала лесбійські соціальні заходи, феміністичний книжковий магазин[4]. Також вона виступала за права на аборти разом зі своєю партнеркою Елізабет Карлін, лікаркою, захисницею репродуктивних прав жінок у США[4][12].
Смерть і спадок
Рут Блейєр померла удома у Вісконсині 4 січня 1988 року від раку у віці 64 років. [14][15]Університет Вісконсина щорічно присуджує стипендії Рут Блейєр для заохочення молодих жінок до кар’єри у природничих науках, медицині чи інженерії, а факультет історії медицини Університету Вісконсіна має кафедру історії медицини на її честь. [4]
↑Brugge, John F.; Friedman, Susan S.; Leavitt, Judith W.; Rose, Jerzy E. (15 жовтня 1988). On the Death of Professor Ruth Bleier. NWSA Journal. 1 (1): 3—6. JSTOR4315860.
