PROFILPELAJAR.COM

Розвідувальне співтовариство Франції (фр. Communauté française de renseignement) — збірний термін для позначення всіх нині діючих спецслужб Франції, використовуваний з початку 2000-х у французьких військових та дипломатичних колах. Розвідувальне співтовариство Франції діє під загальним керівництвом Національної ради з розвідки^[fr] — підрозділу Ради з оборони та національної безпеки^[fr].

Розвідувальні організації

Підвідомчі міністерству оборони

Підлеглі безпосередньо міністру:

Генеральний директорат зовнішньої безпеки (DGSE), відповідальний за зовнішню розвідку та контррозвідку^[2];
Директорат безпеки оборони (DPSD), відповідальний за безпеку військовослужбовців, оборонної інформації, споруд та інфраструктури^[3].

Підлеглі Генеральному штабу ЗС Франції:

Управління військової розвідки (DRM), що відповідає за збір розвідувальної інформації стратегічного та тактичного значення.

Деякі експерти виділяють в складі спецслужб, підпорядкованих Міністерству оборони, ще дві^[4]:

Бригада розвідки та радіоелектронної боротьби (BRGE), яка веде радіоелектронну та радіотехнічну розвідку в інтересах Міністра оборони та військового командування, а також займається питаннями захисту військових ліній зв'язку та інформаційних систем.
Центральна служба безпеки інформаційних систем (SCSSI), що відповідає за розробку нормативних актів та контроль у галузі використання криптосистем.

Підвідомчі міністерству внутрішніх справ

Підлеглі генеральної дирекції національної поліції:

Головне управління внутрішньої розвідки (DCRI), відповідає за контррозвідку та боротьбу з тероризмом. DCRI створено внаслідок об'єднання Управління територіального нагляду (DST) та Головного управління загальної розвідки (CDSR), що стався 2008 року^[5].
Координаційна група по боротьбі з тероризмом (UCLAT) — відповідає за координацію всіх урядових органів у сфері боротьби з тероризмом.

Підлеглі префектурі поліції:

Розвідувальне управління префектури поліції Парижа (DRPP) — відповідає за боротьби з тероризмом та запобігання порушень громадського порядку в Парижі та найближчих передмістях. Також координує розвідувальну діяльність на рівні великого Парижа.

Підвідомчі міністерству економіки

Національний директорат розвідки та митних розслідувань (DNRED), відповідає за боротьбу з контрабандою;
Управління розвідки та протидії підпільним фінансовим схемам (TRACFIN), відповідає за боротьбу з відмиванням грошей.

Примітки

↑ Organization chart of the French intelligence community[Архівовано 22 липня 2014 у Wayback Machine.]
↑ Décret n°82-306 du 2 avril 1982 CREATION D'UNE DIRECTION GENERALE DE LA SECURITE EXTERIEURE (DGSE), PLACEE SOUS L'AUTORITE D'UN DIRECTEUR GENERAL RELEVANT DIRECTEMENT DU MINIS... Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
↑ Décret n° 2007-151 du 5 février 2007 modifiant le décret n° 2001-1126 du 29 novembre 2001 fixant les attributions de la direction de la protection et de la sécurité de la défe... Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
↑ Зарубіжних країнах. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
↑ Décret n° 2008-609 du 27 juin 2008 relatif aux missions et à l'organisation de la direction centrale du renseignement intérieur|Legifrance. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.

Література

Philippe Madelin, Dans le secret des services: la France malade de ses espions?, Denoël, Paris, 2007, ISBN 2-207-25926-9
Collectif, Dans les archives inédites des services secrets, L’Iconoclaste, 2010, 352 p.
Claude Faure, «Aux Services de la République. Du BCRA à la DGSE», Fayard, 2004.
Olivia Recasens, Didier Hassoux, Christophe Labbé, L’espion du président: au cœur de la police politique de Sarkozy, Robert Laffont, 2012, ISBN 9782221129838