PROFILPELAJAR.COM

Роберт Пенн Воррен
Роберт Пенн Воррен
Robert Penn Warren
	Роберт Пенн Воррен. 1968 рік.
Народився	24 квітня 1905; Гатрі, штат Кентуккі, США
Помер	15 вересня 1989 (84 роки); Стреттоні, штат Вермонт,США; ·рак кістокd
Поховання	Вермонт
Громадянство	США
Місце проживання	Коннектикут; Ферфілд; Луїзіана; Страттон
Діяльність	письменник, літературний критик, поет
Alma mater	Університет Вандербільта (1925), Університет Каліфорнії (Берклі) (1927), Єльський університет (1928), Університет Оксфорда (1930), Clarksville Senior High Schoold і Clarksville High Schoold
Заклад	Єльський університет, Університет штату Луїзіана, Університет Айови, Southwestern Colleged і Університет Вандербільта
Мова творів	англійська
Жанр	поезія
Magnum opus	Все королівське військо
Членство	Американська академія мистецтв і наук, Фі Бета Каппа, Американська академія мистецтв та літератури і Fellowship of Southern Writersd
Мати	Anna Ruth Warrend
У шлюбі з	Eleanor Clarkd і Emma Brescia Gardnerd
Діти	Rosanna Warrend
Премії	Пулітцерівська премія 1947 року
	Сайт: robertpennwarren.com
	Роберт Пенн Воррен у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воррен.

~~|Lib=~~

Ро́берт Пенн Во́ррен (англ. Robert Penn Warren; 24 квітня 1905 — 15 вересня 1989) — американський письменник, літературний критик і поет. Представник південної літературної школи^[en], один з фундаторів та активних учасників Південного відродження^[en].

Життєпис

Молоді роки

Народився 24 квітня 1905 року в місті Гатрі (штат Кентуккі) в заможній сім'ї. Його батько Франклін був успішним банкіром, мати — Анна Рут Пенн — вчителькою в школі. Дідусі по материнській і батьківській лініях воювали на боці конфедератів під час громадянської війни в США. Вони часто розповідали хлопчикові історії про війну.

Воррен вирішив стати інженером і вступив до університету Вандербільта у Нашвіллі, штат Теннессі. Там він став активним учасником літературного товариства, яке видавало свій журнал «The Fugitive» і захопився поезією.

Кар'єра та подальше життя

У 1925 закінчив університет Вандербільта, після чого працював над дисертацією в Каліфорнійському і Єльському університетах і — як стипендіат Сесіля Родса — в Оксфордському університеті.

З колективом поетів, які згуртувалися навколо журналу «The Fugitive» (1922—1925), почав хвилю Південного відродження^[en]. У роботах ф'юджитивістів почали складатися естетичні принципи південної поетичної традиції середини XX століття. В своїх філософських, літературно-критичних роботах і підручниках вони розробляли принципи літературного аналізу, що отримали назву Нової критики^[6].

Після повернення на батьківщину Роберт одружився з Еммою Брешіа, з котрою познайомився під час навчання в Каліфорнії, і влаштувався викладачем англійської мови в коледж у Мемфісі. Вже через рік він почав викладати в університеті Вандербільта, а через три роки перебрався до університету Луїзіани.

Паралельно з викладацькою діяльністю Воррен активно зайнявся літературною критикою, писав вірші й романи. Причому останні писав «в стіл». Перші два романи Воррена не були опубліковані, опубліковано було тільки третій — «Нічний вершник».

На початку 40-х кар'єра Воррена йшла вгору, він відчував себе молодим і перспективним автором, окрім того зіграв першорядну роль і в літературній критиці. Написані ним книги «Як розуміти поезію» (англ. Understanding Poetry, 1938) і «Як розуміти прозу» (англ. Understanding Fiction, 1943) — класичні зразки так званої «нової критики».

Проте в цей період у Воррена не склалося сімейне життя — його дружина Емма не могла мати дітей, і на початку 50-х вони розлучились. За рік Воррен одружився з Елеонорою Кларк.

У 1957 році за книгу віршів «Обіцянки» (англ. Promises) йому присуджені премія «Національна книга» і Пулітцерівська премія. У подальших книгах, серед яких «Інакше кажучи» (англ. Or Else, 1974), «Поки що тут: вірші 1977—1980» (англ. Being Here: Poetry 1977—1980, 1980), «Підтвердження чуток: вірші 1979—1980» (англ. Rumor Verified: Poems 1979—1980, 1981), «Нові і вибрані вірші 1923—1985» (англ. New and Selected Poems 1923—1985, 1985), особистість представляється в складному взаємозв'язку з історією і часом.

Найвищим досягненням прози Воррена вважається роман «Все королівське військо» (англ. All the King's Men, 1946) — художнє дослідження кар'єри політика, прототипом якого був губернатор Луїзіани Г'юї Лонг. Роман нагороджений Пулітцерівською премією 1947 року.

Як публіцист Воррен особливо яскраво показав себе в «Спадщині громадянської війни» (англ. Legacy of the Civil War, 1961), де піддав нещадному аналізу сучасні йому уявлення про «алібі» південців і «добродіяння» мешканців півночі.

У книзі Воррена «Демократія і поезія» (англ. Democracy and Poetry, 1975) відображено розчарування в сучасній культурі і запропоновано поезію як «чудову протиотруту». Серед численних знаків визнання заслуг Воррена — посада консультанта з поезії в Бібліотеці Конгресу (1944) і Боллінгенівська премія (1967).

У 1986 році він став першим поетом-лауреатом США.

Помер Воррен у Страттоні (штат Вермонт) 15 вересня 1989 року від раку кісток.

Бібліографія

Поштова марка *Роберт Пенн Воррен*, 2005

Understanding Poetry (1938)
At Heaven's Gate (1943)
All the King's Men (1946)
Promises: Poems (1954)
Meet Me in the Green Glen (1971)
Now and Then
John Brown: The Making of a Martyr
Thirty-six Poems
Night Rider (1939) (first novel)
Eleven Poems on the Same Theme
Selected Poems, 1923 — 1943
Blackberry Winter
The Circus in the Attic (1968) (short story collection)
World Enough and Time (1950)
Brother to Dragons: A Tale in Verse and Voices (1953)
Band of Angels (1955)
Segregation: The Inner Conflict in the South
Selected Essays
The Cave (1959)
Remember the Alamo! (1958)
You, Emperors, and Others: Poems 1957—1960
The Legacy of the Civil War
Wilderness: A Tale of the Civil War (1961)
Flood: A Romance of Our Time (1964)
Who Speaks for the Negro? (1965)
Selected Poems: New and Old 1923 — 1966
Incarnations: Poems 1966 — 1968
Christmas Gift 1937
A Place to Come to (1977) (final novel)
Brother to Dragons: A Tale in Verse and Vorces — A New Version (1979)
Jefferson Davis Gets His Citizenship Back (1980)
Rumor Verified: Poems 1979—1980 (1981)

Переклади українською

Роберт Пенн Воррен. Все королівське військо. Переклад з англійської: Володимир Митрофанов; післямова: Д. Затонський. Київ: Дніпро, 1986. 536 стор.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г http://hdl.handle.net/10079/fa/beinecke.warren
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Guggenheim Fellows database
d:Track:Q107425373
↑ Geni.com — 2006.
d:Track:Q2621214
↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 211.
d:Track:Q47119734 d:Track:Q18328141 d:Track:Q47119724 d:Track:Q47119715
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Кизима М. П. «Южная» традиция в поэзии США ХХ века М; 1994

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Роберт Пенн Воррен

Воррен, Роберт Пенн // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 319. — ISBN 966-692-578-8.
Роберт Пенн Воррен. Біографія
Robert Penn Warren on poets.org (англ.)