Рейнджер-7

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рейнджер.
Рейнджер-7
Схема космічного апарата Рейнджер-блок 3
Основні параметри
COSPAR ID1964-041A
NORAD ID (TLE)00842 (мапа)
Тип апаратадослідницький
Дата запуску28 липня 1964, 16:50 UTC
Ракета-носійАтлас-Аджена Бі
Номер запуску
  1. 250D (AA9)
КосмодромМис Канаверал, СК-12
Тривалість польоту68,7 годин
Технічні параметри
Маса365,7
Джерела живленнясонячні батареї
Посадка на небесне тіло
Небесне тілоМісяць
Дата і час посадки31 липня 1964, 13:25:48.82 UTC
Місце посадкиміж Морем Хмар і Океаном Бур, 10°38′02″ пд. ш. 20°40′38″ зх. д. / 10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д. / -10.6340; -20.6771 (Рейнджер-7)[1]

Рейнджер-7 — американський безпілотний космічний апарат, призначений для передачі зображень місячної поверхні з високою роздільною здатністю впродовж останніх хвилин польоту до зіткнення з поверхнею.

Другий з чотирьох апаратів блоку 3.

Опис

Апарати блоку 3 висотою 3,6 м мали шестикутну базу діаметром 1,5 м. До бази кріпилися рушійна установка, джерело живлення, башта у формі зрізаного конуса використовувалася для розміщення 6 телекамер. На вершині башти розташовувалася циліндрична частково ненаправлена антена. Спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення, що розкривалася в польоті, була прикріплена знизу до бази.

Дві панелі сонячних батарей довжиною шириною 73,9 см і довжиною 153,7 см загальним розмахом 4,6 м, що розкривалися в польоті, опозитно кріпилися знизу до бази.

Корекція траєкторії польоту здійснювалась однокомпонентним двигуном тягою 224 Н.

Орієнтацію у 3-ох площинах забезпечували 12 газових мікродвигунів, 3 гіроскопи, 4 головні та 2 додаткові сонячні й 1 земний сенсори,

Живлення забезпечували 9792 сонячні елементи у двох панелях загальною площею 2,3 м³, потужністю 200 Вт. Дві срібноцинкові акумуляторні батареї місткістю 1,2 кВт·год з номінальною напругою 26,5 В забезпечували окрему роботу системи зв'язку або телевізійних камер впродовж 9 годин. Дві срібноцинкові акумуляторні батареї місткістю 1 кВт·год використовувалися для живлення інших систем апарата.

Апарат мав 6 телевізійних камер.

Система зв'язку:

  • параболічна спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення,
  • циліндрична частково ненаправлена антена з низьким коефіцієнтом підсилення,
  • передавачі:
  • телевізійний потужністю 60 Вт з частотою 959,52 МГц;
  • телевізійний потужністю 60 Вт з частотою 960,05 МГц;
  • потужністю 3 Вт з частотою 960,58 МГц.

Обладнання перетворювало відеосигнал у радіохвилі і передавало за допомогою антени з високим коефіцієнтом підсилення.

Політ

Рейнджер-7 було успішно запущено 28 липня 1964 на низьку опорну орбіту висотою 192 км. Через півтори години після запуску розгінний блок вивів апарат на траєкторію зіткнення з Місяцем. Після відокремлення від Аджени Рейнджер-7 розкрив панелі сонячних батарей, увімкнув систему орієнтації і почав передачу даних параболічною спрямованою антеною з високим коефіцієнтом підсилення замість циліндричної частково ненаправленої антени з низьким коефіцієнтом підсилення

29 липня 1964 року, о 10:27 UTC, апарат успішно здійснив корекцію курсу.

31 липня 1964 року, о 13:08:45 UTC, на висоті 2110 км від поверхні Місяця телекамера почала передачу зображень. Упродовж 17 хвилин було надіслано 4308 знімків. Останній знімок, отриманий до зіткнення, мав роздільну здатність 0,5 м[2].

31 липня 1964 року, о 13:25:48.82 UTC, після 68,6 години польоту на швидкості 2,62 км/с[2] апарат зіткнувся з поверхнею Місяця між Морем Хмар і Океаном Бур (10°38′02″ пд. ш. 20°40′38″ зх. д. / 10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д. / -10.6340; -20.6771 (Рейнджер-7))[1]. На честь цієї події цю ділянку того ж року назвали Морем Пізнаним[3].

Примітки

  1. ↑ а б Samuel Lawrence (24 вересня 2013). LROC Coordinates of Robotic Spacecraft - 2013 Update. lroc.sese.asu.edu. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  2. ↑ а б Ranger 7. NASA. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 21 лютого 2015.
  3. ↑ Mare Cognitum. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.

Джерела