Рахель Коен-Каган

Рахель Коен-Каган
івр. רחל כהן-כגן
Народилася19 лютого 1888(1888-02-19)[1]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла15 жовтня 1982(1982-10-15) (94 роки)
Ізраїль
ПохованняHof HaCarmel Cemetery (Haifa, Israel)d
Країна Ізраїль
Діяльністьполітична діячка, активістка
Alma materМДУ
Знання мовіврит
ЧленствоЄврейський національний комітетd
Посададепутат Кнесету[d][1] і депутат Кнесету[d][1]
ПартіяWIZO і The Israeli Liberal Partyd
Конфесіяюдаїзм
Автограф
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любарська.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каган.

Рахель Коен-Каган (уроджена Рахіль Яківна Любарська; 19 лютого 1888, Одеса — 15 жовтня 1982, Ізраїль) — ізраїльський політик і діяч сіоністського руху, одна з двох жінок, які підписали Декларацію про проголошення Незалежності Ізраїлю.

Походження та навчання

Рахіль Янкелівна Любарська народилася в Одесі в родині відомого в місті присяжного повіреного Якова (Янкеля Йосиповича) Любарського та Міріам (Марії Мойсеївни) Бернштейн, які проживали в будинку Шляйна на Італійській вулиці.[2][3][4][5]

Рахіль закінчила гімназію, навчалася на Вищих жіночих курсах в Одесі, потім у Санкт-Петербурзі. Вона спеціалізувалася на математиці.

Одруження

У 1913 році вийшла заміж за лікаря Ноя Мойсейовича Кагана (уродженця Риги, 1885—?), випускника Бреславльского університету, який в наступному році виїхав з сестрою і матір'ю в Палестину. Рахіль з дитиною залишалися в Одесі до 1919 року.

Політична діяльність

У 1919 році на кораблі «Руслан» Рахіль Каган прибула в Хайфу. Учасниця Міжнародної жіночої сіоністської організації (WIZO), один з керівників WIZO в Ерец-Ісраель, в 1938 році була обрана головою WIZO.

В 1932 році Рахіль Каган була призначена головою Комітету з соціальної допомоги при муніципальному комітеті Хайфи, і перебувала на цій посаді до 1946 року. У 1946 році призначена директором департаменту соціального Єврейської національної ради. Член Моецет Га-Ам від WIZO, а в 1948 році підписала Декларацію незалежності Ізраїлю і була другою жінкою серед підписантів (ще Декларацію підписала Голда Меїр).

На перших виборах в Кнесет WIZO отримала 1,2 % голосів та одне місце, яке посіла Р. Коен-Каган. Пізніше, вона приєднується до Ліберальної партії і стає депутатом парламенту від цієї партії також і в 1961 році.

Родина

Рахель Коен-Каган мала двох дітей.

Сестра її чоловіка — ізраїльський педіатр і організатор охорони здоров'я Олена Мойсеївна Каган (1889, Ташкент — 1978, Єрусалим), лауреат Премії Ізраїлю (1975), дружина угорського та ізраїльського скрипаля Еміля Хаузера.[6]

Примітки

  1. ↑ а б в חה"כ רחל כהן-כגן (לוברסקי) — Кнесет.
  2. ↑ Вначале была Пушкинская…. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 26 квітня 2018.
  3. ↑ Посемейные списки одесских мещан-евреев (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2018.
  4. ↑ Rachel Kagan (Cohen). Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 26 квітня 2018.
  5. ↑ Генеалогия семьи Любарских. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 26 квітня 2018.
  6. ↑ Helena Kagan. Архів оригіналу за 1 серпня 2016. Процитовано 26 квітня 2018.

Посилання