Раф Сімонс

Раф Сімонс
Ім'я при народженніангл. Raf Jan Simons Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 січня 1968(1968-01-12)[1][2] (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Neerpeltd, Пелт, Маасейк[d], Лімбург, Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Бельгія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмодельєр, furniture designer Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materLUCA School of Artsd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладChristian Dior, Jil Sanderd і Calvin Klein[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1991[3] — 2011[3]
IMDbID 4758112 Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сімонс.

Раф Ян Сімонс (нід. Raf Simons; нід. вимова: [rɑf ˈsimɔns]; (12 січня 1968(1968-01-12) Редагувати інформацію у Вікіданих, Neerpeltd, Лімбург Редагувати інформацію у Вікіданих) — бельгійський модельєр. Розпочавши з дизайну меблів, запустив власний бренд чоловічого одягу в 1995 році. Обіймав посаду графічного дизайнера Jil Sander (2005—2012), Christian Dior (2012—2015)[4] та Calvin Klein (2016—2018).[5][6][7] З 1 квітня 2020 року обіймає посаду співкреативного директора Prada у партнерстві з Міуччою Прада .[8][9]

Походження та навчання

Раф Сімонс народився 12 січня 1968 року в Нерпельті, Бельгія, в сім'ї нічного сторожа в армії Жака Сімонса та прибиральниці Альди Бекерс.[10]

Сімонс вивчав промисловий дизайн і дизайн меблів у Школі мистецтв LUCA у Генку в 1991 році. Протягом цього часу Саймонс збирався в антверпенському кафе Witzli-Poetzli з такими людьми, як Олів'є Ріццо, Віллі Вандерперре, Девід Вандевал і його тодішньою дівчиною Веронік Бранкіньо, щоб обговорити моду, а саме Гельмут Ланг та Мартін Маржела.[11][12]

Він почав працювати дизайнером меблів для різних галерей, попередньо простажувавшись у дизайн-студії Вальтера ван Бейрендонка між 1991 та 1993 роками[13]

Вальтер ван Бейрендонк взяв його на Тиждень моди в Парижі, і саме тоді Сімонс вперше побачив показ мод — повністю біле шоу Мартіна Маржели в 1991 році, — що надихнуло Сімонса звернутися до модного дизайну.

Кар'єра

Лейбл Raf Simons

Светр з павутинкою, джерсі з накладкою з бавовни, шкіри та мохеру ручної в'язки. Колекція «Радіоактивність» осінь-зима 1998—1999. (Художній музей, Школа дизайну Род-Айленда (Музей RISD))
Раф Сімонс: колекція осінь-зима 2007 року (моделі за лаштунками)
Дефілююча модель Raf Simons під час колекції весна-літо 2008 року
Анімація взуття Рафа Саймонса (світлина 2021 року)

Заохочуваний Ліндою Лоппою, керівником відділу моди Королівської академії Антверпену, Сімонс став дизайнером чоловічого одягу та запустив свій бренд Raf Simons у 1995 році[11]. Його перша колекція була осінь-зима 1995 року, і в ній були представлені дві вуличні моделі у відеопрезентації.[14] З осені-зими 1995 року до весни-літа 1997 року колекції Сімонса демонструвалися або на презентаціях, або на відео. Восени-взимку 1997 року відбувся його перший показ у Парижі, з образами «американських студентів коледжу та англійських школярів із фоном нової хвилі та панку».[15] Рання естетика Сімонса включала молодіжну культуру з різних джерел, наприклад, колекція весна-літо 2000 року, яка черпала натхнення як від студентів MENSA, так і від молодіжної субкультури Габбер (переважно голландський та бельгійський рух, пов'язаний з хардкор-техно-музикою).[15] Музика стала невід'ємною частиною творчості Сімонса з відсиланнями до музичних діячів, таких як Річі Едвардс із Manic Street Preachers та Ян Кертіс із Joy Division та його колекція осінь-зима 1998 року (Radioactivity), яка демонструє образи, створені за зразком представників німецького електрогурту Kraftwerk .

У березні 2000 року Сімонс закрив свою компанію, щоб взяти перерву після колекції осінь-зима 2000 (Confusion). Після нової угоди з бельгійським виробником, Gysemans Clothing Industry, компанію було відновлено на осінь-зиму 2001 року[11]. Протягом цього часу міжнародна популярність Сімонса зросла з колекцією для весни-літа 2002 року (Горе тим, хто плює на покоління страху … Вітер віднесе його назад) ставши одним із його найвпливовіших завдяки своєму «багатошаровому, з капюшоном, зловісному образу міського партизана».[16] Компанію було реструктуровано в жовтні 2004 року за допомогою дистриб'юторської угоди з Futurenet (Європа та США) та Mitsui & Co. (Азія), а потім ліцензійної угоди з Futurepresent (спільне підприємство Futurenet та Mitsui Italia).[17] Ця угода завершилася колекцією весна-літо 2011 року.

Естетика бренду Raf Simons змінилася з 2005 року, як стверджує колишній редактор Arena Homme Plus Джо-Енн Фернісс: «Ключовим поворотним моментом став A/W 04-05 (Хвилі), коли нав'язливі коди молодіжної культури його минулого були знищені, перетворивши на одяг, який мав суто порядок та форму».[18] У червні 2005 року був випущений Raf by Raf Simons, який продавався за нижчою ціною. Сімонс також випустив книгу Raf Simons: Redux про перші 10 років своєї кар'єри. Поряд із публікацією також відбулася виставка робіт Сімонса та показ мод під відкритим небом на виставці Pitti Immagine Uomo у Флоренції, Італія, для ретроспективи кар'єри дизайнера у 38-річному віці[19].

У 2008 році за співпраці з художниками Стерлінгом Рубі та Роджером Гіорнсом у Токіо та Осаці в Японії відкрилися два флагманських автономних магазини Raf Simons.[20] У колекції осінь-зима 2009 року відбулася перша рекламна кампанія Raf Simons, фотографом якої став Віллі Вандерперре.[21] У 2011 році Raf by Raf Simons був замінений на Raf Simons 1995, дифузійну лінію, що включає елементи з ранніх колекцій Сімонса. Raf Simons 1995 також включає предмети для дому, а саме ковдри та подушки.

21 листопада 2022 року Раф Сімонс оголосив через свої канали в соціальних мережах, що колекція SS23 стане останньою колекцією лейблу, перш ніж він закриє його після завершення сезону.[22]

Співпраця

З 2008 року Сімонс створює колекції за співпраці з британським брендом Fred Perry.[23] З весни-літа 2008 року Сімонс співпрацював з Ліндою Ферроу над колекцією сонцезахисних окулярів для бренду. З осені-зими 2009 року Сімонс також співпрацює з виробником кросівок Asics . Для показу осінь-зима 2013 року було оголошено про нову лімітовану серію взуття, яка була створена спільно з Adidas та включала п'ять різних дизайнів.[24]

Сімонс розробив три колаборації з американським виробником сумок Eastpak: весна-літо 2008, осінь-зима 2008 та весна-літо 2009 років.[25] Співпраця продовжилася в сезоні осінь-зима 2013 року.[26]

У 2009 році Сімонс використав денім, вибілений художником Стерлінгом Рубі, для створення капсульної колекції джинсів та піджаків. У 2014 році Сімонс знову співпрацював з Рубі, спільно розробляючи колекцію осінь-зима 2014 року, яка була представлена замість однойменної лінії Сімона та носила лейбл «Raf Simons/Sterling Ruby».[27]

У 2014 році Раф Сімонс розпочав співпрацю з данською дизайнерською та текстильною компанією Kvadrat, яка прагнула створити колекцію текстилю та аксесуарів. Колекція Kvadrat / Raf Simons отримала велике визнання в засобах масової інформації та вирізняється поєднанням кольорів і матеріалів, якими дизайнер відомий у світі моди. Пізніше Раф Сімонс включив текстиль Kvadrat/Raf Simons у свою колекцію чоловічого одягу A/W 15.

У 2016 році Раф Сімонс співпрацював із Фондом Роберта Меплторпа для створення колекції весна-літо 2017 року.[28] Колекція уперше була представлена на Pitti Uomo у Флоренції (Італія).[29]

Джил Сандер

У червні 2005 року Сімонс був призначений креативним директором лейбла Jil Sander його власником Prada Group (який пізніше був придбаний Change Capital Partners, а потім GIBO Co. SpA, італійською дочірньою компанією японської фірми Onward Holdings Co. Ltd). Це був перший випадок, коли дизайнер створював жіночий одяг та аксесуари, а також створював чоловічі колекції бренду.

Під час роботи в Jil Sander Сімонс змінив естетику бренду від суворого мінімалізму та розширив його комерційну привабливість, створивши лінійку жіночого одягу Jil Sander Navy. У 2010 році було помічено, що творчість Сімонса набула більш химерного повороту, коли він представив першу з трьох колекцій, натхненних кутюр, кожна з яких грала з формами, кольорами та пропорціями, пов'язаними з високою модою, і була його найжіночнішою на сьогоднішній день.[10]

Чутки про те, що Сімонс є серйозним кандидатом на заміну дизайнера Ів Сен-Лорана Стефано Пілаті, кілька разів з'являлися в пресі — востаннє у вересні 2011 року[30] Пізніше преса повідомила, що Сімонс брав участь у співбесіді на посаду креативного директора Christian Dior, яка залишалася вакантною після звільнення Джона Гальяно в березні 2011 року[30]. Остання колекція Сімонса для Джил Сандер була осінь-зима 2012 року після його звільнення Onward Holdings на користь повернення Джил Сандер. Збірка була добре сприйнята.[31]

Крістіан Діор

У квітні 2012 року було оголошено, що Сімонс замінить Джона Гальяно на посаді креативного директора Dior, завершивши перехідний період після звільнення Гальяно з цієї почади.[32] Однак він не розробляв колекції чоловічого одягу, оскільки креативним директором Dior Homme залишився його колега, бельгійський дизайнер Кріс ван Асше.

Перша колекція Сімонса для Haute Couture осінь-зима 2012 року була добре прийнята, оскільки дизайнер зосередився на ідеях 1950-х роках, граючи з деякими з відомих силуетів Крістіана Діора: лінія А та лінія H, а також піджак Bar.[33]

Сімонс сказав, що він прагне «повернути деякі емоції до того, що я відчував у дев'яностих, тому що я бачу багато дивовижного одягу, але я не бачу багато емоцій зараз»[11].

У 2014 році Фредерік Ченг написав сценарій і зняв документальний фільм під назвою «Діор та я» або французькою «Діор і моі» про Рафа Сімонса, «як він створював свою першу колекцію від кутюр для Dior».[34] Світова прем'єра документального фільму відбулася на кінофестивалі в Трайбеці .[34]

22 жовтня 2015 року Сімонс пішов у відставку з посади креативного директора жіночого одягу Christian Dior[35] після трьох з половиною років роботи в бренді. У своїй заяві дизайнер заявив: «Це рішення цілком і в рівній мірі базується на моєму бажанні зосередитися на інших інтересах у моєму житті, включаючи власний бренд, і пристрасті, які не дають мені можливості сповна віддаватися роботі». Повідомляється, що від'їзд був узгоджений обома сторонами, і заміна не була названа.

Calvin Klein

2 серпня 2016 року Calvin Klein, Inc., дочірня компанія, що повністю належить PVH Corp., оголосила про призначення Сімонса креативним директором бренду.

Як CCO Сімонс очолював креативну стратегію бренду Calvin Klein у всьому світі в рамках брендів Calvin Klein Collection, Calvin Klein Platinum, Calvin Klein, Calvin Klein Jeans, Calvin Klein Underwear і Calvin Klein Home. Він також керував усіма аспектами дизайну, глобального маркетингу та комунікацій, а також візуальних творчих послуг. Після його прибуття Келвін Кляйн уклав угоду з Фондом візуальних мистецтв Енді Воргола про надання Сімонсу безпрецедентного доступу до архіву Воргола протягом трьох років.[36]

Перша колекція Сімонса дебютувала в осінньому сезоні 2017 року, про що New York Magazine заявив, що «найочікуваніший модний показ за десятиліття виявився блискучим».[37]

У грудні 2018 року Calvin Klein та Сімонс оголосили про те, що вони «полюбовно розлучаються» після того, як Calvin Klein «визначився з новим напрямком бренду, відмінним від творчого бачення Simons».[38]

Prada

У 2020 році Міучча Прада та Патріціо Бертеллі, креативний директор і виконавчий директор Prada Group, оголосили про призначення Сімонса співкреативним директором Prada.[39] Перша спільно розроблена колекція була представлена весною-літом 2021 року під час модного показу в Мілані в Італії.[9][40]

Інші інтереси

З 2000 року Сімонс виступає консультантом колекції мистецтв Cigrang Freres у Бельгії.[41] Він також колекціонує мистецтво особисто, до його приватної колекції входять роботи Евана Голловея, Майка Келлі, Стерлінга Рубі, Сінді Шерман і Браяна Келвіна.[42] З жовтня 2000 року по червень 2005 року Сімонс викладав моду у Віденському університеті прикладних мистецтв, покинувши його через зростаючу прихильність до бренду Jil Sander[11].

Сімонс був куратором низки виставок, у тому числі: «Керівник героїв» у Хассельті, Бельгія, та «Четвертий секс» у Флоренції, Італія. У 2003 році була випущена супровідна публікація до першої, яку редагували Сімонс і Франческо Бонамі.[43] У 2011 році він також був куратором триденної виставки та події The Avant/Garde Diaries: Transmission1 у співпраці з Mercedes Benz, на якій були представлені роботи Пітера Севілла, Костянтина Грчіча, Пітера де Поттера та These New Puritans[44].

Дизайнер співпрацював із багатьма художниками як у своїх однойменних колекціях, так і для Джил Сандер, зокрема Френкі Клейса (Raf Simons Spring–Summer 1998 Black Palms) і Пітера Севіля (Raf Simons Fall–Winter 2003 Closer).[15] Його дизайни також включали роботи Пабло Пікассо (Jil Sander Spring–Summer 2012) та Браяна Келвіна (Raf Simons Fall–Winter 2012 Run Fall Run).

Серед давніх партнерів — фотограф Віллі Вандерперре, перший помічник / генеральний менеджер Роббі Снедерс, стиліст Олів'є Ріццо та художник Пітер де Поттер. У червні 1996 року Сімонс брав участь у виставці 2001 (-3), куратором якої був Террі Джонс, під час Бієнале моди у Флоренції.[13] Серія фотографій і книга «Ізолйовані герої» стали результатом співпраці з британським фотографом Девідом Сімсом улітку 1999 року, де були представлені моделі, одягнені в костюми Raf Simons весна-літо 2000 року. Ізольовані герої були пересувною виставкою протягом 2000—2001 років.

У лютому 2001 року Сімонс був спеціальним запрошеним редактором журналу iD Magazine, №. 206, The Inspiration Issue, з обкладинкою, сфотографованою Віллі Вандерперре та оформленою Олів'є Ріццо.[45]

У масовій культурі

У 2008 році Каньє Вест взяв інтерв'ю у Сімонса для Interview, заявивши, що він надихнув його четвертий студійний альбом 808s & Heartbreak. У 2015 році він назвав Сімонса основним джерелом впливу на свою першу колекцію (відому як Yeezy Season 1).[46]

Сімонс був популярний серед різних музикантів Blackbear, Ріанни, Кендріка Ламара, Тревсіа Скотта, Future, Raekwon, ASAP Rocky, Lil Uzi Vert, Big Sean, Дрейка та Juice Wrld[47], які або згадували його, або носили його одяг, чи відкрито захоплювався його роботою. У 2017 році популярний нью-йоркський реп-гурт, відомий як A$AP MOB, випустив пісню під назвою « RAF» за участю Quavo, Playboi Carti, Lil Uzi Vert та Френка Оушена . Офіційний відеокліп вийшов 24 липня 2017 року.

Італійський репер Rosa Chemical у 2020 році написав пісню у своєму альбомі «FOREVER» під назвою «Raf Simons».

Публікації

  • Simons, Raf and David Sims. Isolated Heroes. Connection NV, Antwerp. 2000. ISBN 978-9110369283
  • Bonami, Franceso, Maria Luisa Frisa and Raf Simons (ed). The Fourth Sex: Adolescent Extremes. Edizioni Charta, Milan. 2003. ISBN 978-8881584048
  • De Potter, Peter and Raf Simons. Raf Simons: Redux. Maria Luisa Frisa (ed). Edizioni Charta, Milan. 2005. ISBN 978-8881585434

Нагороди та визнання

  • 2003 — Swiss Textiles Award[48];
  • 2017 — CFDA Fashion Award, Дизайнер року (як жіночого, так і чоловічого одягу)[49];
  • 2017 — Дизайнер року, British Fashion Council[22].

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Bauer P. Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в RKDartists
  4. ↑ Raf Simons to Step Down at Christian Dior. Vogue. Процитовано 22 грудня 2018.
  5. ↑ Raf Simons Takes Over Calvin Klein. 2 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
  6. ↑ CALVIN KLEIN 205W39NYC Fall 2017 Ready-to-Wear Fashion Show. Vogue (англ.). Процитовано 1 січня 2019.
  7. ↑ Stephen Garner, MR Magazine RAF SIMONS OFFICIALLY STARTS AT CALVIN KLEIN AS CHIEF CREATIVE OFFICER August 2, 2016
  8. ↑ Vanessa Friedman (February 23, 2020), Raf Simons Becomes Co-Creative Director at Prada New York Times.
  9. ↑ а б Luisa Zargani and Miles Socha (February 23, 2020), Prada Taps Raf Simons as Co-Creative Director Women's Wear Daily.
  10. ↑ а б Voguepedia: Raf Simons. Vogue. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 2 листопада 2012.
  11. ↑ а б в г д Holgate, Mark. Monsieur Simons: Raf Simons at Dior. Vogue. Архів оригіналу за 19 листопада 2012. Процитовано 11 травня 2023.
  12. ↑ Raf Simons alumnus van 2017. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
  13. ↑ а б Raf Simons: Redux. Florence: Edizioni Charta. 2005. ISBN 9788881585434.
  14. ↑ Raf Simons FW 1995. YouTube. Процитовано 1 листопада 2012.
  15. ↑ а б в 15 Years of Brilliance. Hapsical. Процитовано 11 травня 2023.
  16. ↑ Horyn, Cathy (18 вересня 2005). Raf. The New York Times. Процитовано 1 листопада 2012.
  17. ↑ Curriculum. Raf Simmons. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 1 листопада 2012.
  18. ↑ Furniss, Jo Ann (2005). This Is Tomorrow, Raf Redux. Florence: Edizioni Charta. ISBN 9788881585434.
  19. ↑ Horyn, Cathy (30 червня 2005). The Insider's Insider. The New York Times. Процитовано 1 листопада 2012.
  20. ↑ Raf Simons Stores Feature. Wallpaper*. Процитовано 1 листопада 2012.
  21. ↑ Raf Simons AW09 Campaign. Архів оригіналу за 9 вересня 2010. Процитовано 2 листопада 2012.
  22. ↑ а б Jacqui Palumbo. Fashion designer Raf Simons shutters his influential label. CNN (англ.). Процитовано 11 травня 2023.
  23. ↑ Robert Cordero (24 червня 2008). Raf Simons for Fred Perry. JCReport. Архів оригіналу за 30 липня 2008. Процитовано 12 травня 2008.
  24. ↑ Raf Simons and Adidas launch a limited-edition range of trainers. Wallpaper. Процитовано 22 січня 2013.
  25. ↑ Raf Simons x Eastpak. Eastpak. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 1 листопада 2012.
  26. ↑ Eastpak x Raf Simons Fall/Winter 2013 Collection. High Snobiety. Процитовано 22 січня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  27. ↑ Pask, Bruce (16 січня 2014). Perfect Pairing | Raf Simons's Colorful Collaboration With Sterling Ruby for Fall/Winter 2014. New York Times. Процитовано 28 лютого 2014.
  28. ↑ Raf Simons Gets Candid About His Collaboration With the Robert Mapplethorpe Foundation. Vogue. Процитовано 22 грудня 2018.
  29. ↑ Fujiwara, Yu. Raf Simons Returns to Pitti Uomo with His Eponymous Men's Wear Collection and Plenty of Male Models. W Magazine. Процитовано 22 грудня 2018.
  30. ↑ а б Dana Thomas (November 29, 2012), The Queen of Clean Wall Street Journal.
  31. ↑ Horyn, Cathy (3 березня 2012). Why was the designer Raf Simons dismissed?. The New York Times. Процитовано 1 листопада 2012.
  32. ↑ Cathy Horyn (9 квітня 2012). Dior Selects Raf Simons to Replace John Galliano. New York Times. Процитовано 9 квітня 2012.
  33. ↑ Horyn, Cathy (3 липня 2012). Simons's First Dior Show. The New York Times. Процитовано 1 листопада 2012.
  34. ↑ а б Socha, Miles (5 березня 2014). Dior Film to Debut at Tribeca Festival. WWD. Процитовано 5 березня 2014.
  35. ↑ Socha, Miles. Raf Simons to Exit Dior. Womenswear Daily. Процитовано 22 жовтня 2015.
  36. ↑ Vanessa Friedman (October 24, 2018), Warhol & I New York Times.
  37. ↑ Horyn, Cathy. The Most Anticipated Fashion Show in Decades Turned Out to Be Brilliant. The Cut (англ.). Процитовано 29 вересня 2017.
  38. ↑ Fashion designer Raf Simons leaves Calvin Klein. The Guardian (брит.). Associated Press. 22 грудня 2018. ISSN 0261-3077. Процитовано 1 січня 2019.
  39. ↑ Vanessa Friedman (February 23, 2020), Raf Simons Becomes Co-Creative Director at Prada New York Times.
  40. ↑ Prada hires Raf Simons as co-creative director. The Economist. ISSN 0013-0613. Процитовано 28 лютого 2020.
  41. ↑ Fisher, Alice (19 січня 2008). The geek who a conquered the fashion world. The Guardian. London. Процитовано 1 листопада 2012.
  42. ↑ A Curated Home. The Wall Street Journal. Процитовано 1 листопада 2012.
  43. ↑ The Fourth Sex: Adolescent Extremes. ASIN 8881584042.
  44. ↑ Avant/Garde Diaries. High Snobiety. Процитовано 1 листопада 2012.
  45. ↑ No. 206. i-D Online. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 1 листопада 2012.
  46. ↑ Dazed (17 травня 2017). Tracing rap's love affair with Raf Simons. Dazed (англ.). Процитовано 31 липня 2018.
  47. ↑ Saponara, Michael (3 квітня 2020). 7 Things You Might Have Missed Inside Drake's House in 'Toosie Slide' Video. Billboard. Процитовано 4 квітня 2020.
  48. ↑ Swiss Textiles Award. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 1 листопада 2012.
  49. ↑ Vanessa Friedman (June 6, 2017), Immigrants Triumph at the Oscars of American Fashion New York Times.

Посилання