Один з перших членів ОУН, яка була покликана до життя і дії 1929 р. і ставила своє завдання в такий спосіб: «Здобудеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї».
Батько — Рак Антін — громадський діяч у Винниках, Тернополі, Любачеві, Стрию й у Львові. Мати — Рак Софія — українська громадська діячка в Галичині.
У 1930-х роках член Українського Спортового Союзу у Львові і голова Українського Студентського Спортового клубу.
Діяльність в ОУН
У 1931 на посту зв'язкового між крайовим і закордонним проводом ОУН. Ярослав Рак відповідав за доправлення нелеґальної літератури і зброї з-за кордону до Галичини. Успішно закінчив студії права у Львівському університеті.
Заарештований польською поліцією та засуджений на Варшавському процесі (тривав з 18 листопада 1935 по 13 січня 1936 року) до 7 років ув'язнення.
Вийшов на волю у вересні 1939 року. У 1939–1941 рр. — так звана перша еміґрація у Кракові (проходження кількамісячних підстаршинських курсів). На тих військових курсах були ще: Степан Бандера, Іван Климів-Леґенда, д-р Врецьона, Остап Савчинський, Василь Кук, Дмитро Мирон і інші.
Його головним заняттям було виховання молоді. Він був у 1939–1940 рр. керівник відділу молоді УЦК у Кракові. З 1940 р. Ярослав Рак належав до Революційного Проводу ОУН, що його створив Степан Бандера, й був учасником Другого Великого Збору ОУН у Кракові в 1941 р.(квітень).
На еміґрації займався виховною роботою з молоддю. Бере активну участь у відновленні Пласту й заснованні СУМу. 1945-48 рр. — керівник відділу молоді ЦПУЕ в Німеччині.
Переїжджає до США. Тут він продовжував свою працю з молоддю у Пласті і у Виховних комісіях (1945–1953 рр. — член Головної Пластової Старшини).
У 1960-х рр. був головою Головної Ради ОУН, дбав про правопорядок в Організації (керівник — Я. Стецько).
З 1970 р. голова Координаційної Виховно-Освітньої ради при Українському Конгресовому Комітеті Америки і член Теренового Проводу ОУН.
