PROFILPELAJAR.COM

Радянська гвардія (рос. Советская гвардия) — військові частини, кораблі, з'єднання і об'єднання Збройних сил СРСР, що отримали почесні звання і перетворені у гвардійські за масовий героїзм, мужність і високу військову майстерність, виявлену у боях під час Німецько-радянської війни, а також частини реактивної артилерії^[ru] і наново сформовані з'єднання (об'єднання), до складу яких увійшли частини (з'єднання), що раніше отримали звання гвардійських.

Гвардійським частинам, з'єднанням і кораблям вручались гвардійські бойові знамена. Для військовослужбовців гвардійських частин і з'єднань 21 травня 1942 року було засновано Нагрудний знак «Гвардія»^[ru], а для гвардійців РСЧФ — прямокутна пластина з муаровою стрічкою жовтогарячого кольору з чорними поздовжніми смугами. Одночасно були введені гвардійські військові звання.^[1]^[2]

У РСЧА та РСЧФ на підставі наказів Ставки Верховного Головнокомандування про Посадовий оклад особового складу, усьому начальницькому (вищому, старшому, середньому і молодшому) складу гвардійських формувань був встановлений полуторний, а бійцям подвійний оклад утримання.

Історія

18 вересня 1941 року за рішенням Ставки ВГК наказом Наркома оборони Союзу РСР від 18 вересня 1941 року № 308, чотирьом стрілецьким дивізіям СРСР — 100-й, 127-й, 153-й і 161-й — «за бойові подвиги, за організованість, дисципліну і зразковий порядок» були присвоєні почесні найменування «гвардійські», і вони були перейменовані і переформовані у 1-шу^[ru], 2-гу^[ru], 3-тю та 4-ту^[ru] гвардійські відповідно.^[3]^[4]

19 червня 1942 засновано гвардійський військово-морський прапор, а 31 липня 1942 року введено у дію «Положення про гвардію Флоту СРСР».^[1]

Надалі в ході війни багато загартованих у боях частин і з'єднань Червоної армії були перетворені у гвардійські. Існували гвардійські полки, дивізії, корпуси та армії.

Військові звання військовослужбовців, що проходили службу у гвардійських частинах і з'єднаннях мали приставку «гвардії» — наприклад, «гвардії курсант», «гвардії майор-інженер», «гвардії генерал-полковник». У роки війни у ВМФ до військових звань військовослужбовців, що проходили службу у гвардійських частинах, додавались слова «гвардії» (для авіації і берегової оборони) — наприклад, «гвардії капітан», а також «гвардійського екіпажу» (для корабельного складу) — наприклад, «гвардійського екіпажу капітан першого рангу».^[5]

До кінця війни радянська гвардія налічувала 11 армій і 6 танкових армій; 40 стрілецьких, 7 кавалерійських, 12 танкових, 9 механізованих і 14 авіаційних корпусів; 215 дивізій; 18 бойових кораблів та велику кількість частин різних видів збройних сил і родів військ.^[4]

Під час Німецько-радянської війни почесного найменування гвардійських удостоєні:

11 армій (А);
6 танкових армій (ТА);
одна кінно-механізована група (КМГ);
40 стрілецьких корпусів (ск);
7 кавалерійських корпусів (кк);
12 танкових корпусів (тк);
9 механізованих корпусів (мк);
6 мотоциклетних полків (мцп);
14 авіаційних корпусів (ак);
117 стрілецьких дивізій (сд);
9 повітрянодесантних дивізій (пдд);
17 кавалерійських дивізій (кд);
6 артилерійських дивізій (артд);
53 авіаційних дивізій (ад);
6 зенітно-артилерійських дивізій (зартд);
7 дивізій реактивної артилерії (драрт);
13 мотострілецьких бригад (мсбр);
три повітрянодесантні бригади (пдбр);
66 танкових бригад (тбр);
28 механізованих бригад (мбр);
три самохідні артилерійські бригади (сартбр);
64 артилерійські бригади (артбр);
одна мінометна бригада (мінбр);
11 винищувально-протитанкова бригада (вптбр);
40 бригад реактивної артилерії (бррарт);
6 інженерних бригад (інжбр);
одна залізнична бригада (28 збр, стала 1 гв. збр^[ru]);
один укріплений район (УР).^[1](1-й гвардійський укріплений район перетворений з 76-го укріпленого району, 4 травня 1943 р.)

Звання гвардійських були удостоєні кораблі і частини Робітничо-Селянського Червоного флоту (РСЧФ) ЗС СРСР: 18 надводних кораблів, 16 підводних човнів (ПЧ), 13 дивізіонів бойових катерів, дві авіаційні дивізії, два зенітно-артилерійські полки, одна бригада морської піхоти, одна морська залізнична артилерійська бригада.^[1]

Після завершення Німецько-радянської війни деяка кількість гвардійських частин, з'єднань і об'єднань базувались у Східній Європі. Зокрема, у Групі радянських окупаційних військ у Німеччині (пізніше — ГРВН, ЗГВ) дислокувалось 139 гвардійських частин, з'єднань та об'єднань^[ru].

У мирний час перетворення об'єднань, з'єднань, частин і кораблів у гвардійські не відбувались. Однак з метою збереження бойових традицій гвардійські найменування, що належать частинам, кораблям, з'єднанням і об'єднанням, при їх розформуванні могли передаватися іншим об'єднанням, з'єднанням, частинам і кораблям.

Після розпаду Радянського Союзу гвардійські частини, з'єднання і об'єднання збереглися у таких пострадянських країнах, як Білорусь, Росія. Також значна їх частина протягом 25 років зберігала свій статус й в Україні. Проте, у 2016 році у рамках впорядкування найменування військових частин, з'єднань і об'єднань були внесені зміни, які залишили гвардійське почесне найменування лише для формувань національної гвардії України.^[6]^[7]

Гвардійські підрозділи і з'єднання

Головна категорія: Радянська гвардія

Гвардійське звання у пострадянських країнах

Порядок і правила написання дійсної назви військового формування у ЗС СРСР і в усіх країнах СНД, які успадкували радянські гвардійські частини й зберегли цей їх статус: ЗС Росії, ЗС України, ЗС Білорусі регламентуються наказами Міністра оборони СРСР (НКО СРСР, ВМ СРСР) і міністрів оборони відповідних країн: Міністра оборони Російської Федерації, Міністра оборони України, Міністра оборони Білорусі.

Від 2015 року в Україні Указом Президента України № 646/2015 ліквідовано радянські нагороди та гвардійські звання.^[8]

Сучасний гвардійський прапор ВМФ ЗС Росії (з 2001 року).
Білоруський гвардійський знак
Російський гвардійський знак
Український гвардійський знак

Галерея

Марка СРСР, Нагрудний знак гвардії, 1945 р.
Гвардійська стрічка на Гвардійському військово-морському прапорі есмінця «Гремящій».
Радянський гвардійський прапор ВМФ ЗС СРСР (з 21 квітня 1964 до 26 липня 1992 року).
Радянський гвардійський знак на бронетехніці, СУ-122, Кубінка, 10 вересня 2006 року.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Военный энциклопедический словарь. Москва: Воениздат. 1984. с. 863.(рос.)
↑ Русский архив: Великая Отечественная: Приказы народного комиссара обороны СССР 22 июня 1941 г. — 1942 г. Т. 13. Москва: Терра. 1997. с. 243. ISBN 5-85255-708-0.(рос.)
↑ Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Москва. 1947. с. 5-6. Архів оригіналу за 3 грудня 2018.(рос.)
↑ ^а ^б Кобрин, Н. И.; Фролов, Б. П. (1978). Советским Вооружённым Силам — 60 лет (Сопроводительный текст, часть вторая). Москва: Знание. с. 32.(рос.)
↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 21.05.1942 г.
↑ Указ Президента України №344/2016 «Про внесення змін до Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173». http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 22 серпня 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
↑ Указ Президента України №1173/2000 «Про впорядкування присвоєння почесних найменувань військовим частинам, установам, вузлам зв'язку, органам та підрозділам». http://zakon3.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 22 серпня 2016. Процитовано 1 листопада 2016.
↑ Указ Президента України №646/2015 «Про внесення змін до Указу Президента України від 30 жовтня 2000 року № 1173». www.president.gov.ua. Адміністрація Президента України. 18 листопада 2015. Процитовано 14 червня 2017.

Література

Большая советская энциклопедия (БСЭ), Третье издание, выпущенной издательством «Советская энциклопедия» в 1969—1978 годах в 30 томах;
Гвардия советская // Советская Военная Энциклопедия (в 8 томах) / А. А. Гречко (пред. гл. ред. комиссии). — М.: Воениздат, 1976. — Т. 2. — С. 496–498. — 640 с. — 105 000 экз.
Гвардия советская // Великая Отечественная война 1941—1945. Энциклопедия / под ред. М. М. Козлова. — М.: Советская энциклопедия, 1985. — С. 201. — 500 000 экз.
Военно-морской словарь. — М.: Воениздат, 1990.