PROFILPELAJAR.COM

Пітер Вайтгед
Пітер Вайтгед
Громадянство	Велика Британія
Народився	12 листопада 1914; Йоркшир, Англія, Сполучене Королівство
Помер	21 вересня 1958 (43 роки); Франція
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют	Монако 1950
Остання гонка	Велика Британія 1954
Сезони	1950—1954
Команди	Ferrari, G A Vandervell
Гран-прі (старти)	12 (10)
Перемоги	0
Подіуми	1
Поули	0
Найшвидші кола	0
Очки	4

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайтгед.

Пітер Нейлд Вайтгед (англ. Peter Neild Whitehead, Peter N. Whitehead), більше відомий як Пітер Вайтгед; 12 листопада 1914 — 21 вересня 1958) — британський автогонщик ХХ століття, переможець довоєнного Гран-прі Австралії 1938 року та 24 годин Ле-Мана 1951 року (разом з Пітером Волкером), учасник чемпіонату Формула-1 у 1950—1954 роках та гонки на витривалість 1000 км Нюрнбургрингу у 1957^[1]. Загинув під час заїздів спортпрототипів Тур де Франс у 1958 році.

Життєпис

Достеменних відомостей про життя Пітера Вайтгеда досить мало. Він народився 12 листопада 1914 року у Менстоні в Західному Йоркширі, в заможній родині, що мала вовняний бізнес у Бредфорді.^[2] Після смерті батька Пітера, матір вийшла заміж вдруге за старшого брата чоловіка. У 1922 в родині народився син Ґрем.^[3]

Ще у підлітковому віці Пітер Вайтгед брав участь у змаганнях, що влаштовував «Клуб власників Бугатті»^[4] на чілтернських пагорбах біля селища Чалфонт Ст Петер^[en] на північному сході Бакінгемширу.^[5] А 1935-го під час заїздів Формули Libre^[6] на Alta з двигуном 1074 куб.см він став третім на гран-прі Лімерика.^[7]

Починаючи з 1936 року, Вайтгед пілотував полуторалітрову ERA R10B чорного кольору.^[8] З нею він взяв участь у перегонах IX Junior Car Club 200 Mile + Andre Gold Cup у класі «вуатюретт» з об'ємом двигунів до 1.5 л, зійшовши на десятому колі через зламаний поршень.^[9] На ній же вони з Пітером Волкером стали третіми на II ГП Донінгтона 3 жовтня 1936, стартувавши з четвертого ряду та відставши від переможців на шість хвилин.^[10]

У квітні 1937-го він став п'ятим на Coronation Trophy у Лондоні. 3 червня знову з Волкером вони стали також п'ятими під час V RAC International Light Car Race на острові Мен, пройшовши 50 кіл дистанції за 2 години 50 хвилин, а вже за десять днів Пітер брав участь у II гран-прі Флоренції, де на фініші був восьмим.^[11]

У жовтні він збирався змагатися за Tourist Trophy у Донінгтон Парку, але його виступ не відбувся.^[12]

Примітки

↑ Світлини автівок Пітера Вайтгеда [1] (англ.)
↑ John Medley.Bathurst, the Cradle of Australian Motor Racing.Wahroonga, N.S.W. : Turton & Armstrong, 1997. ISBN 090803170X
↑ Гілка автомобільного форуму, присвячена Пітеру Вайтгеду [2] (англ.)
↑ («Bugatti Owners Club», «B.O.C.»)
↑ Світлина, де Пітер Вайтгед пілотує Riley Brooklands з чотирициліндровим двигуном об'ємом 1089 куб.см на змаганнях «B.O.C.» у віці 17 років, 25 червня 1932 року [3]
↑ Alta Car & Engineering Co [4](англ.)
↑ Гран-прі Лімерика-1935. Відео [5] (англ.)
↑ Автівки ЕРА [6] (англ.)
↑ IX Junior Car Club 200 Mile + Andre Gold Cup [7] [Архівовано 2015-03-11 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ II ГП Донінгтона [8] [Архівовано 2017-05-12 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Гоночні змагання 1937 року [9] [Архівовано 2014-09-24 у Wayback Machine.] (англ.)
↑ Tourist Trophy 1937 [10]

Література

Paul Parker, Klemantaski Collection, Klemantaski: Master Motorsports Photographer Hardcover – January 6, 2015, ISBN 0760346445, ISBN 978-0760346440 [11] [12](англ.)