PROFILPELAJAR.COM

Пінігін Генадій Іванович
Пінігін Генадій Іванович
Народився	19 травня 1943 ; Акутіха
Помер	26 серпня 2020 (77 років)
Країна	СРСР; Росія; Україна
Діяльність	науковий співробітник, астроном
Alma mater	Томський державний університет
Заклад	Пулковська обсерваторія
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Нагороди

Геннадій Іванович Пінігін — фахівець у галузі позиційної астрономії та астрономічного приладобудування, професор, доктор фізико-математичних наук (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2002), іноземний член Російської Академії природничих наук (2001).

Після закінчення аспірантури Г. І. Пінігін працював молодшим науковим співробітником у Головній (Пулківській) астрономічній обсерваторії Академії наук СРСР (1967). З 1986 року за рішенням Президії АН СРСР призначений завідувачем Миколаївського відділення ДАТ, з 1992 року Г. І. Пінігін - директор Миколаївської астрономічної обсерваторії, яка з 2002 року є науково-дослідним інститутом.

Основна наукова діяльність Пінігіна пов'язана з питаннями вивчення оптимальних конструкцій та створення нових меридіанних телескопів для наземних визначень координат небесних об'єктів. За успіхи в галузі астрономічного приладобудування Г. І. Пінігін був нагороджений срібною медаллю Виставки досягнень народного господарства (ВДНГ) СРСР (1974).

У 1995 році в НАО було створено новий автоматичний телескоп конструкції Г. І. Пінігіна (разом із співавторами) — Аксіальне меридіанне коло (АМК) ^[1], яке в 2001 році було внесено до списку об'єктів національного надбання України ^[2] ^[3] ^[4].

Під керівництвом Пінігіна в Миколаївські обсерваторії широко розгорнулося міжнародне співробітництво з астрономічними обсерваторіями Росії, Франції, Туреччини та КНР щодо уточнення зв'язку між радіо- та оптичною опорними системами координат, створення високоточного зведеного каталогу в обраних майданчиках небесної сфери, за спостереженнями та визначенням мас обраних астероїдів.

Пінігін веде активну педагогічну роботу, читаючи лекції студентам вузів Миколаєва та Санкт-Петербурга. Він автор понад 300 наукових публікацій. Пінігін є членом Міжнародної астрономічної спілки з 1979 року, очолює з 1992 року Вчену раду Миколаївської астрономічної обсерваторії. Мала планета Сонячної системи № 7976 має ім'я «Пінігін».

Біографія

Геннадій Іванович Пінігін народився 19 травня 1943 року в селі Акутіха, Бистроістокського району, Алтайського краю.

У 1960 році закінчив середню школу в Бійську.

У 1960 - 1965 роках навчавс в Томському державному університеті.

У 1962 році нагороджений Почесною грамотою та знаком Астрономічної Ради АН СРСР.

1965 року закінчив Томський державний університет за спеціальністю «Астрономогеодезія».

У 1965 - 1968 роках був аспірантом Пулковської обсерваторії.

У 1968 - 1985 працював молодший науковим співробітником Пулковської обсерваторії.

У 1973 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «01.03.01 – Астрометрія та небесна механіка». Тема дисертації – «Дослідження Пулковського горизонтального меридіанного кола Л. А. Сухарєва за результатами спостережень прямих сходжень зірок».

У 1974 році закінчив Ленінградський інститут авіаційного приладобудування за спеціальністю "Радіоелектронні пристрої".

У 1976 - 1977 роках був начальником полярної експедиції на острові Західний Шпіцберген (Баренцбург, Норвегія).

У 1979 році обраний членом Міжнародного астрономічного союзу.

У 1985 - 1986 роках - старший науковий співробітник Пулковської обсерваторії.

У 1985 - 1991, 1994 - 2000 р.р. - член організаційного комітету комісії № 8 «Позиційна астрономія» МАС.

У 1985 році нагороджений срібною медаллю Виставки досягнень народного господарства (ВДНГ) СРСР, Москва.

В 1986 прийнятий в члени Європейського астрономічного товариства^[5].

З 1992 року по теперішній час – директор Миколаївської астрономічної обсерваторії^[6].

У 1992 році присвоєно науковий ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «01.03.01 – Астрометрія та небесна механіка ». Тема дисертації – «Визначення прямих сходжень і відмін зірок за допомогою автоматичного меридіанного інструменту горизонтальної конструкції». Науковий ступінь присуджено спеціалізованою вченою радою Головної астрономічної обсерваторії Національної Академії наук України.

У 1993 році прийнятий до членів Української астрономічної асоціації^[7].

У 1997 році присвоєно вчене звання професора за спеціальністю «астрономія та фізика». Звання надано рішенням вченої ради Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В. Бєлінського (з 2001 року - Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського).

З 2000 року по 2003 рік – заступник голови, а далі член експертної вченої ради з астрономії Міністерства освіти і науки України.

З 2000 року до цього часу – член спеціалізованої ради ДАТ Національної Академії наук України.

З 2006 року - член комісії № 41 "Історія астрономії" МАС.

У 2009 році - член Національного комітету України зі святкування Міжнародного року астрономії.

Відзнаки

Почесна грамота Міністерства науки України (1998).
У 2003 році на честь Пінігіна названи астероїд 7976 Пінігін, відкрити Миколою Черних 1977 року в Кримській астрофізичній обсерваторії.
Почесний знак «Святий Миколай Чудотворець» ІІІ ступеня (2006).
Нагрудний знак «За наукові досягнення» від Міністерства освіти і науки України (2008).
Знак Національної академії наук України «За професійні досягнення» (2010).
«Громадянин року» Миколаєва у номінації «Наука та освіта» (2010).
Почесна грамота Верховної Ради України "За особливі заслуги перед українським народом" (2011).
Орден «За заслуги» ІІІ-го ступеня за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну бездоганну працю (2012).

Примітки

↑ Национальное достояние Украины: Аксиальный меридианный круг (АМК). Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
↑ Постанова КМУ від 18 лютого 1997 р. N 174 «Про затвердження Положення про порядок визначення наукових об'єктів, що становлять національне надбання». Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 24 травня 2012.
↑ Науковий об'єкт, що становить національне надбання
↑ Перелік наукових об'єктів, що становлять національне надбання
↑ European Astronomical Society. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 27 травня 2019.
↑ Сотрудники НИИ НАО. Архів оригіналу за 16 травня 2011. Процитовано 4 березня 2011.
↑ Українська Астрономічна Асоціація. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 24 травня 2012.

Посилання

Пинигин Геннадий Иванович Архивная копия от 4 марта 2016 на Wayback Machine
Николаевское отделение Пулково (1912—1991) Архивная копия от 16 мая 2011 на Wayback Machine
Николаевская астрономическая обсерватория. Звездный путь длиною в 175 лет. — Николаев: Атолл, 1998. — 302 с.
Пинигин Г. И. Телескопы наземной оптической астрометрии. Учебное пособие. — Николаев: Атолл, 2000. — 104 с. Архивная копия от 4 марта 2016 на Wayback Machine
Пинигин Г. И. Меридиан астронома: Пулково — Николаев. — Николаев: Атолл, 2003. — 88 с. Архивная копия от 4 марта 2016 на Wayback Machine
Петров Г. М., Пинигин Г. И. Карл Кнорре — первый астроном Черноморского флота. — Николаев: Атолл, 2004. — 84 с. Архивная копия от 9 марта 2016 на Wayback Machine
Практикум по астрономии / Под ред. Г. И. Пинигина. — Николаев: Атолл, 2005. — 128 с. Архивная копия от 4 марта 2016 на Wayback Machine
Петров Г. М., Пинигин Г. И. Иван Кортацци — астроном Черноморского флота. — Николаев: Атолл, 2006. — 128 с. Архивная копия от 16 апреля 2016 на Wayback Machine
G.M.Petrov, G.I.Pinigin. Karl Knorre, Premier Astronome de la Flotte de Mer Noire. — Nikolaev: Irina Gudym Publishing House, 2007. — 100 p. Архивная копия от 6 марта 2016 на Wayback Machine
Пинигин Г. И., Эраль С. Ф. Династия астрономов Кнорре. — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009.- 148 с.:67 ил. Архивная копия от 4 марта 2016 на Wayback Machine
S.F.Heral, G.I.Pinigin. The Dynasty of Knorre Astronomers. — Nikolaev: Irina Gudym Publishing House, 2010. — 176 p. with 84 pictures
Династия астрономов Кнорре Архивная копия от 17 августа 2011 на Wayback Machine
Николаевская астрономическая обсерватория: 190 лет. Материалы международной научной конференции «Астрономические исследования: от ближнего космоса до Галактики», 26-29 сентября 2011 г. — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2011.- 200 с.:92 ил., 23 табл. Архивная копия от 4 марта 2016 на Wayback Machine
Пинигин Г. И., Пожалова Ж. А. Николаевская обсерватория в первой половине XX века. — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2011.- 148 с.:53 ил. Архивная копия от 4 марта 2016 на Wayback Machine
Gennadiy I. Pinigin в бібліографічній базі даних Scopus. (необхідна підписка)

Література

Жуков В. Ю. 70 лет директору Николаевской обсерватории академику РАЕН Г. И. Пинигину // Клио: Журнал для ученых. СПб.: ООО «Полторак», 2013. № 11(83). С. 149–151.