Псевдоросійський стиль

Псевдоросійський стиль у Вікісховищі

Псевдоросійський стиль, також псевдоруський стиль^[1] (включає російсько-візантійський стиль) — умовне загальне найменування кількох різних за своїми ідейних витоків напрямків історизму в російській архітектурі XIX — початку XX століть, засноване на використанні традицій давньоруського і російського середньовічного та допетровського будівництва різних регіонів країни і народного мистецтва, а також асоційованих з ними елементів візантійської архітектури^[2].

У псевдоросійському стилі працював український одеський архітектор Юрій Дмитренко. ^[3] За його проєктом збудована Будівля Селянського банку в Одесі на вулиці Маразліївській, 34.^[4]

У Києві на площі Українських Героїв у псевдоруському стилі збудовано прибутковий будинок Сніжка та Хлібникових. Витончена будівля з великою кількістю декоративних різьблених і ліпних елементів, великою мансардою та кутовою вежею-мінаретом було збудовано у 1901 під керівництвом архітектора Михайла Артинова.^[5]

• 
  Храм Христа Спасителя (Бірки) — побудований на честь спасіння царської родини в катастрофі на потязі
• 
  Будівля Селянського банку в Одесі, Вулиця Маразліївська, 34
• 
  Прибутковий будинок Сніжко і Хлібникових у Києві, площа Українських Героїв
• 
  Прибутковий будинок Сніжко і Хлібникових у Києві, тоді — Караваєвська площа
• 
  Лук'янівський народний будинок, вул. Дегтярівська, 5
• 
  Лук'янівський народний будинок, 1902

• 
  Садиба Локалова в селі Великому Ярославської області — приклад пам'ятки псевдоросійського стилю в провінції
• 
  Будинок Ігумнова (1888—1895) в Москві — один з яскравих зразків стилю
• 
  Ізмайловський кремль Москви (2001) — приклад псевдоросійського стилю в XXI столітті
• 
  Особняк Щукіна в Москві, нині — Державний білологічний музей імені К. А. Тімірязєва
• 
  Свято-Георгієвський собор, Бобруйськ, Білорусь
• 
  Собор святої Софії, Харбін, КНР

• Бицадзе Н. В. Храмы неорусского стиля: Идеи, проблемы, заказчики / Министерство культуры РФ; Российский институт культурологии. — М.: Научный мир, 2009. — 368 с., ил. — 1000 экз. — ISBN 978-5-91522-078-1.
• Борисова Е. А. Архитектура в творчестве художников Абрамцевского кружка: (У истоков «нерусского стиля») // Художественные процессы в русской культуре второй половины XIX века. — М. : Наука, 1984. — С. 137—182.
• Борисова Е. А. Русская архитектура второй половины XIX века. — М. : Наука, 1979. — 320 с.
• Борисова Е. А., Каждан Т. П. Русская архитектура конца XIX — начала XX вв. — М. : Наука, 1971. — 239 с.
• Ильин М. А., Борисова Е. А. Архитектура [2-й пол. 19 в.] // История русского искусства, т. 9, книга 2. — М., 1965.
• Кириченко Е. И. Архитектура 2-й половины 19 — нач. 20 вв. // Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, т. 3. — М., 1971.
• Кириченко Е.И. Русский стиль: Поиски выражения нац. самобытности. Народность и национальность. Традиции древнерусского и народного искусства в русском искусстве XVIII-нач. XX в. М. : Галарт: АСТ, Б. г. (1997).
• Кириченко Е. И. Русская архитектора 1830 — 1910-х годов. — М. : Искусство, 1978. — 399 с.
• Курбатов В. Я. О русском стиле для современных построек // Зодчий. — 1910. — № 30. — С. 311.
• Лисовский Владимир. Архитектура России XVIII – начала XX века. Поиски национального стиля. — Белый город, 2009. — 567 с.
• Марина Воронежская. Русский стиль в архитектуре // Собственник, 25 января 2007.
• Макарова Виктория Владимировна. Псевдорусский стиль. — Спб. : БХВ-Петербург, 2011. — С. 36—40. — (Внесерийные книги) — ISBN 5977507380.