Екорегіон прісноводних заболочених лісів Суматри охоплює кілька заболочених ділянок, розташованих на сході острова Суматра, найзахіднішого в групі Великих Зонських островів. Більшість з них розташовані у перехідній зоні між торф'яно-болотними лісами, поширеними у прибережних районах острова, та рівнинними дощовими лісами, поширеними у внутрішніх районах Суматри.
Клімат
В межах екорегіону домінує вологий екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура тут становить 27-28 °C і залишається стабільною протягом всього року, а середньорічна кількість опадів становить приблизно 2500 мм. Сухий сезон, коли середньорічна кількість опадів становить менше 100 мм, на Суматрі триває менше 3 місяців.
Флора
Рослинний покрив екорегіону представлений прісноводними заболоченими лісами[en], які ростуть у заплавах річок та періодично затоплюються водою. На відміну від торф'яно-болотних лісів[en], органічний осад тут не накопичується, утворюючи потужний шар торфу, а вимивається річковою водою. Проточна вода робить ґрунти в заплавах менш кислими, ніж у торф'яно-болотних лісах.
Високе різноманіття типів родючих алювіальних ґрунтів та тривалість періодів затоплення сприють високому різноманіттю типів рослинності, від боліт та заболочених луків до затоплюваних лісів, у яких переважають пальми та пандани, та до лісів, структура яких подібна до навколишніх дощових лісів. У деяких частинах екорегіону переважають дерева з характерними повітряними коренями[en] або пневматофорами, які дозволяють їм дихати у безкисневому мілководді, подібно до мангрових дерев, та переживати тривалі періоди затоплення.
Фауна прісноводних заболочених лісів Суматри значно різноманітніша за фауну торф'яно-болотних лісів і більше схожа на фауну рівнинних дощових лісів острова. У лісах, що ростуть в заплавах річок Суматри, зустрічаються деякі рідкісні великі ссавці, зокрема суматранські слони (Elephas maximus sumatranus), суматранські тигри (Panthera tigris sumatrae), чепрачні тапіри (Tapirus indicus) та суматранські носороги (Dicerorhinus sumatrensis). Ці тварини перебувають на межі зникнення, а їх популяція не перевищує кількох сотень особин.
Затоплювані ліси екорегіону значно постраждали внаслідок масштабної вирубки, розчищення, осушення боліт та перетворення їх на сільськогосподарські угіддя, оскільки родючі алювіальні ґрунти придатні для землеробства. Природний рослинний покрив зберігся лише на одній п'ятій частині регіону. Основною загрозою для збереження природи екорегіону є подальша вирубка лісів.
Оцінка 2017 року показала, що 235 км², або 2 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають Національний парк Вей-Камбас[en] та Природний заповідник Гіам-Дурі.
Примітки
↑ абDinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
