PROFILPELAJAR.COM

*Прощальний квартет*
Прощальний квартет;
англ. A Late Quartet
Жанр	музична драма
Режисер	Ярон Зільберман[en]
Продюсер	Ярон Зільберман, Менді Таггер,; Ванесса Койфман,; Девід Файгенблюм
Сценарист	Ярон Зільберман; Сет Гросман
У головних ; ролях	Крістофер Вокен, Кетрін Кінер,; Імоджен Путс, Марк Іванір,; Філіп Сеймур Гоффман
Оператор	Фредерік Елмс
Композитор	Анджело Бадаламенті
Музика	Анджело Бадаламенті
Кінокомпанія	Opening Night Productions ; RKO Pictures
Дистриб'ютор	Lionsgate Canadad і Vertigo Médiad
Тривалість	105 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	2012
Кошторис	$1,562,546
IMDb	ID 1226240
Рейтинг	IMDb:
westendfilms.com/films/current/late-quartet

«Прощальний квартет» (англ. A Late Quartet) — американський драматичний фільм 2012 року режисера Ярона Зільбермана^[en]. У фільмі звучить камерна музика, (особливо Квартет Бетховена No. 14, ор. 131), яку грає струнний «Брентано-квартет» (Brentano String Quartet^[en]), названий на честь Антонії Брентано (1780-1869).

Короткий зміст

Це історія про знаменитий на весь світ струнний квартет, який святкує свій 25-річний ювілей. Найстаріший його учасник віолончеліст Пітер (Крістофер Вокен) вирішує, що повинен завершити свої виступи, коли у нього виявили хворобу Паркінсона. Нові події загрожують розлучити музикантів: любов, зрада, боротьба за першість, спалахи пристрасті… Однак, якраз Пітер знаходить вихід з кризової ситуації і дає можливість слухачам насолодитися музикою струнного квартету № 14, до-дієз мінор, ор. 131, Бетховена.

Ролі виконують

Філіп Сеймур Гоффман — Роберт Гелбарт (2 скрипка)
Крістофер Вокен — Пітер Мітчел (чельо)
Кетрін Кінер — Джульєта Гелбарт (віола)
Марк Іванір — Даніель Лернер (1 скрипка)
Імоджен Путс — Олександра Гелбарт
Анне Софі фон Оттер — Міріам
Воллес Шон — Гідеон Розен

Навколо фільму

Сцени концертів квартету, які були зняті у фільмі, відбувалися у «Глядацькій залі Грейс Рейні Роджерс» (The Grace Rainey Rogers Auditorium)^[2]^[3] у Музеї мистецтва Метрополітен. На тій же сцені, де «Квартет Ґварнері» дав свій прощальний концерт у 2009 році.
Сцена, в якій Пітер Мітчел у своєму музичному класі розповідає анекдот про зустріч з Пабло Казальсом взятий з анекдоту, знайденого в автобіографії віолончеліста Григорія П’ятигорського. Обставини зустрічі у фільмі змінені, але слова Казальса є по суті ідентичними до тих, які написав П'ятигорський.^[4]

Музика фільму

Записана у виконнанні струнного «Брентано-квартету»:

Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Adagio, Ma Non Troppo E Molto Espressivo
Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Allegro Molto Vivace
Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Allegro Moderato
Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Andante, Ma Non Troppo
Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 – Presto
Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 - Adagio, Quasi Un Poco Andante
Beethoven: Beethoven's String Quartet #14 In C-Sharp Minor, OP.131 – Allegro

Інтерпретована композитором фільму Анджело Бадаламенті: