Протестантизм в Афганістані


Протестантизм в Афганістані - найбільший напрямок християнства в країні. За даними дослідницького центру Pew Research Center, в 2010 році в Афганістані проживало 30 тисяч протестантів, які становили 0,1 % населення цієї країни [1] [2] .

Афганістан був номером один у рейтингу Open Doors 2022 World Watch List, щорічному рейтингу 50 країн, де християни зазнають найбільш жорстоких переслідувань [3].  У 2023 році країна займала 9 місце в рейтингу;[4]  це було в основному через те, що Талібан зосереджувався на політиці, а не на немусульманах.

Після того, як у серпні 2021 року таліби повернули контроль над країною , USCIRF попередив, що християни в країні перебувають у «надзвичайній небезпеці»[5].  Багато хто втік і шукав притулку, тоді як кілька християн, які залишилися в країні, повідомили, що вони ховаються від зачисток Талібану. Талібан неправдиво стверджує, що в Афганістані «немає християн»[6].

Відомо, що багато афганських християн переселились до США і ходять там у церкву після того як Талібан захопив владу в Афганістані [6].

Частина афганських протестантів є так званими «ізольованими радіовіруючими», які підтримують свою віру лише завдяки радіопередачам [7] .

Історичний огляд

Найдавніші відомості про існування християнства біля сучасного Афганістану міститься у творі «Книга законів країн», написаному Бардесаном чи його учнем на поч. ІІІ ст. [8] Вже в V столітті в Гераті було створено єпископську кафедру несторіанської Церкви Сходу ; у VII ст. в тому ж місті була створена єпископська кафедра яковитської Західносирійської церкви . Наприкінці середньовіччя несторіанський єпископ був у Кабулі . Очевидно, афганське християнство було майже знищено за часів Тамерлана . У Новий час у Кабулі виникла вірменська католицька церква, яка проіснувала до 1898 року.

Кортеж американського президента Ейзенхауера в Кабулі у 1959 році. В ході візиту було отримано дозвіл збудувати перший в Афганістані протестантський храм

Християнська присутність була відновлена в XX столітті, з прибуттям у країну західних дипломатів та технічних фахівців. Завдяки контактам із ними в християнство навернулись деякі місцеві жителі. У 1952 році в Кабулі з'явилася Міжнародна християнська церква, яка була міжденомінаційною євангелічною громадою. У 1959 році американський президент Дуайт Ейзенхауер під час візиту до Афганістану попросив дозволу у короля Загір-шаха побудувати в Кабулі протестантський храм для громади. У 1970 році, за фінансової підтримки християн всього світу, у столиці було зведено перший протестантський храм, проте його знесли в 1973 [9] . У 1960-х роках у країні розпочали служіння адвентисти. З 1966 року в Афганістані діє Міжнародна афганська місія (з 1978 - Міжнародна місія сприяння ), афілійована з протестантами. У 1972 році служіння в країні розпочали п'ятидесятницькі місіонери з Асамблеї Бога. З 1976 року відкриті публічні богослужіння християн заборонені.

За деякими даними, до 1970 року чисельність протестантів в Афганістані досягла 1,6 тис. віруючих (включаючи іноземців) [10] . У 2000 році чисельність протестантів, а також віруючих незалежних церков за деякими оцінками становила близько 5 тис. [11]

Сучасний стан

Операція в клініці очей при Міжнародній місії сприяння в Афганістані (2005 рік)

Через підпільну діяльність протестантів, достовірних даних про їхнє служіння в країні майже немає. Тим не менш, видання «Операція світ» містить інформацію про 2 англіканські і 240 протестантських громад в країні в 2000 році [12] . Із зазначеними даними 124 громади у віровченні та практиці були п'ятидесятницькими. Чисельність п'ятидесятників оцінювалася в 2 тис. осіб (2000) [13] . У країні місіонерським служінням займається Асамблея Бога [14] . Парафіянами англіканських громад були близько 100 чоловік [12] . За даними 2011 року в Афганістані проживало троє адвентистів, проте не існувало жодної організованої адвентистської громади [15] .

Після введення коаліційних військ до Афганістану у 2001 році та повалення першого режиму талібів до країни повернулося багато біженців, які прийняли на Заході християнство. Чисельність протестантів помітно зросла; в надії на демократичні зміни до Афганістану почали проникати протестантські місії. Однак місіонерський порив протестантів багато в чому був охолоджений після захоплення заручниками місіонерів з Південної Кореї в 2007 році і страти двох з них. Напади на місіонерів продовжуються; 2010 року в провінції Бадахшан за звинуваченням у прозелітизмі було розстріляно 10 членів Міжнародної місії сприяння. Спочатку, відповідальність за напад узяв рух Талібан [16] .

Незважаючи на переслідування, у країні збільшується кількість афганців, які перейшли до християнства. Бурю обурення в афганській ісламській спільноті викликали фото- та відео-кадри, опубліковані місцевим телеканалом Noorin TV[en] у 2010 році, на яких зображено обряд хрещення чоловіків і жінок у підпільній громаді Кабула [17] .

Примітки

  1. ↑ Global Christianity (англ.). The Pew Forum on Religion & Public Life. 19 грудня 2011. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
  2. ↑ Christian Population as Percentages of Total Population by Country (англ.). Pew Research Center. January 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 15 березня 2014.
  3. ↑ Afghanistan. www.opendoorsuk.org (англ.). Процитовано 27 грудня 2023.
  4. ↑ Afghanistan. www.opendoorsuk.org (англ.). Процитовано 27 грудня 2023.
  5. ↑ https://www.uscirf.gov/news-room/uscirf-spotlight/christians-extreme-danger-afghanistan. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  6. ↑ а б Taliban Say No Christians Live in Afghanistan; US Groups Concerned. Voice of America (англ.). 16 травня 2022. Процитовано 27 грудня 2023.
  7. ↑ David B. Barrett, George Thomas Kurian, Todd M. Johnson. Afghanistan // World Christian Encyclopedia: A Comparative Survey of Churches and Religions in The Modern World / David B. Barrett (Editor), George T. Kurian (Editor), Todd M. Johnson (Editor). — New York : Oxford University Press, 2001. — P. 47. — ISBN 0-19-510318-1.
  8. ↑ Г. А. Кошеленко Афганистан. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. IV. — С. 79-81. — ISBN 5-89572-009-9.(рос.)
  9. ↑ Floyd McClung. How to sleep trought a Revolution // Living on the Devil's Doorstep: A Family's Trail of Compassion from Kabul to Amsterdam. — исправленное. — YWAM Publishing, 1988. — P. 93-98. — (International Adventure Series) — ISBN 9780927545457.
  10. ↑ Melton J. G. Afghanistan // Religions of the World, Second Edition A Comprehensive Encyclopedia of Beliefs and Practices / J. Gordon Melton, Martin Baumann[de]. — 2-е. — Santa Barbara, California : ABC-CLIO, 2010. — P. 20-24. — ISBN 978-1-59884-203-6.
  11. ↑ Melton J. G. Afghanistan // Religions of the World: A Comprehensive Encyclopedia of Beliefs and Practices / J. Gordon Melton, Martin Baumann[de]. — Oxford, England : ABC-CLIO, 2002. — P. 4-7. — ISBN 1-57607-223-1.
  12. ↑ а б Patrick Johnstone, Jason Mandryk. Afghanistan // Operation World 2001. — London : Paternoster Publishing, 2001. — 798 p. — (Operation World Series) — ISBN 1-8507-8357-8.
  13. ↑ Afghanistan // New International Dictionary of Pentecostal and Charismatic Movements, The / Stanley M. Burgess, Eduard M. Van Der Maas. — Grand Rapids, Michigan : Zondervan; Exp Rev edition, 2002. — С. 3. — ISBN 0310224810.
  14. ↑ Dan Van Veen (20 лютого 2002). Afghanistan--a nation on the brink of death . . . or life (англ.). The General Council of the Assemblies of God. Архів оригіналу за 19 червня 2010. Процитовано 31 липня 2015.
  15. ↑ Afghanistan (англ.). Adventist Atlas. 2011. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2015.
  16. ↑ Rod Nordland (7 серпня 2010). Gunmen Kill Medical Aid Workers in Afghanistan (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 31 липня 2015.
  17. ↑ Rod Nordland (31 травня 2010). Afghanistan Suspends Two Aid Groups (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 31 липня 2015.

Посилання

Див. також