PROFILPELAJAR.COM

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Просянка.

Просянка

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Вівсянкові (Emberizidae)
Рід:	Вівсянка (Emberiza)
Вид:	Просянка

Біноміальна назва

Emberiza calandra
(Linnaeus, 1758)

Синоніми

Miliaria calandra

Посилання

Вікісховище:	Category:Emberiza calandra
Віківиди:	Emberiza calandra
МСОП:	22721020
Fossilworks:	369344

Прося́нка^[1] (Emberiza calandra) — вид птахів родини вівсянкових. Більшість систематиків відносять до роду Вівсянка (Emberiza), проте деякі виділяють в окремий монотиповий рід Miliaria.^[2] В Україні осілий, кочовий, перелітний птах.

Опис

Зовнішні вигляд

Дещо більша за горобця — маса тіла 38-55 г, довжина тіла близько 18 см. У дорослого птаха верх сірувато-бурий, з темною строкатістю; горло біле; низ білуватий, з кремовим відтінком та густими темно-бурими рисками на волі і негустими на боках тулуба; махові і стернові пера темно-бурі, зі світлою облямівкою; дзьоб бурий; ноги світло-бурі. Молодий птах подібний до дорослого, але оперення з вохристим відтінком. Від інших вівсянок відрізняється більшими розмірами, масивнішим дзьобом і відсутністю яскравих кольорів в оперенні^[3].

Звуки

Голос самця просянки

Пісня коротка, скрипуча, тріскотлива; поклик — енергійне «тік» або тихе «тчрют».

Поширення та місця існування

Просянка поширена в Північній Африці, Європі, Близькому Сході, Середній Азії. В Україні гніздиться на всій території, крім гір; зимує на значній частині лісостепової та степової смуг^[3].

Це характерний представник культурного ландшафту. Населяє відкриті біотопи: сухі та сирі луки, посіви багаторічних трав, городи, придорожні і полезахисні лісосмуги, степи, передгір'я, пустощі тощо.

Чисельність

Досить звичайний птах. Чисельність в Європі оцінена в 7,9—22 млн пар, в Україні — 30—50 тис. пар. Розмір популяції протягом останніх десятиліть скорочується^[4].

Розмноження

Статева зрілість настає у віці менше одного року. Гніздяться окремими парами. У місцях із високою чисельністю відмічені випадки гніздування на невеликій відстані (не більше 3 м). Гніздо розміщує майже завжди на землі, на невеликих кочках, іноді — при основі кущика, ретельно маскується у куртинах трави або торішнього бур'яну. Гніздо побудоване доволі просто та нагадує споруду звичайної вівсянки, але значно більше, складається з більш пухкого і грубого зовнішнього шару (найчастіше сухі стебла злаків) і порівняно щільного внутрішнього, складеного з тонких стебел та дрібних корінців. В окремих гніздах у лотку може бути присутній кінський волос.

У повній кладці частіше за все 5, рідше 4 або 6 яєць з гладкою, майже без полиску шкаралупою. Вони крупніші за яйця інших вівсянок. Забарвлення їх основного фону може бути білуватим, блакитнувато- або рожево-білим, рожево-жовтим, вохристим. Поверхневі плями та завитки різних розмірів і забарвлені в коричневі і чорно-бурі відтінки, а глибокі плями — в сірі, червонувато- і фіолетово-сірі. Особливо густий рисунок, нерідко у вигляді розмитого віночка, формується на тупому кінці яйця. Середні розміри яєць 24,19×17,75 мм.

Свіжі кладки зустрічаються з середини травня до кінця червня. Протягом року буває два виводки. Насиджує протягом 12-13 діб самка, час від часу залишаючи гніздо, оскільки самець не бере участь в насиджуванні.^[5]

Живлення

Живиться насінням трав'янистих рослин (хрестоцвітих, гречкових, злаків). Не дивлячись на назву, насіння проса практично не вживає. Пташенят вигодовує комахами та їх личинками, павуками та зрідка дрібними наземними молюсками.

Посилання

↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Allende, Luis M; Rubio I, Ruíz-del-Valle V, Guillén J, Martínez-Laso J, Ernesto L, Varela P, Zamora J, Arnaiz-Villena A. (2001). The Old World Sparrows (Genus Passer) Phylogeography and Their Relative Abundance of Nuclear mtDNA Pseudogenes (PDF). Journal of Molecular Evolution. 53(2): 144—154. Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2012. Процитовано 20 січня 2014.
↑ ^а ^б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
↑ Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.