Провулок являє собою збережену частину Старогончарного шляху, що оминав тодішнє місто з півночі та прямував з північно-західної околиці міста (лівого берега річки Кам'янки, району Рудні) до північно-східного передмістя через Гончарний хутір, що існував у XIX ст. До Старогончарного шляху належала також нинішня Старогончарна вулиця. Згідно з мапами кінця XIX — першої половини XX ст., провулок Косачів тривалий час мав спільну назву зі Старогончарною вулицею — Гончарний провулок, Старогончарний (провулок?).
До 1995 року, починаючи з 1950-х років, провулок мав назву вулиця Лесі Українки, хоча був ізольований від основної частини цієї вулиці забудовою. Згідно з генпланом, передбачалося приєднання провулку Косачів до вулиці Лесі Українки з подальшим його розширенням до параметрів вулиці. Так, будинки №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 збудовані паралельно до осі запроєктованої вулиці Лесі Українки. У 1995 році надано нинішню назву, пов'язану з постаттю Лесі Українки — на честь батьків Лесі Українки (Лариси Косач).[1]
Історична забудова провулку (його північна сторона, ближче до вулиці Князів Острозьких) сформувалася до початку XX ст. Сучасна забудова провулку сформувалася в 1950-х роках. Тоді постала щільна забудова південного боку провулку.
Примітки
↑Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Книга 1. Житомир: Волинь. ISBNISBN 966-690-084-X.{{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
