Польський дослідник Пшемислав Домбковський помилково ідентифікував село з іншим Потоком (тепер містечкоЗолотий Потік біля Бучача).[1] Село, зокрема, у 15 столітті було королівщиною, її «тримав» польський шляхтич Миколай Парава з Любіна у 1433–1472 роках.[2] Згадується 1 січня 1457 року в книгах галицького суду [3].
У 1939 році в селі проживало 830 мешканців (760 українців, 10 поляків, 50 латинників, 5 євреїв і 5 німців та інших національностей)[4].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської громади.[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[6].
Церква Св. Миколи споруджена 1898 року. За архітектурою є класичною тридільною церквою та складається з бабинця, нави та вівтаря. Нава є найбільшою частиною храму, та за формою схожа з іншими частинами церкви. Вінчають храм три бані з хрестами. Іконостас церкви виготовлений в XIX столітті і перебуває на державному обліку мистецьких цінностей.
↑Przemysław Dąbkowski. Podział administracijny województwa ruskiego i bełskiego w XV wieku.— Lwów, 1939.— S. 34. (пол.)
↑Tomasz Zaucha. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I.— Tom 18.— 386 s., 509 il.— S. 185. ISBN 978-83-89273-79-6(пол.)
.svg){kind=small}
