Польське питання

Обкладинка книжки «Sprawa polska w roku 1861. List z kraju (Listopad 1861)», українською: Польське питання в 1861 році. Лист з отчого краю (листопад 1861), виданої польською мовою у паризькому видавництві «L. Martinet»[1]

Польське питання (пол. kwestia polska, або пол. sprawa polska) — термін у міжнародній політиці на позначення питання існування Польщі як незалежної держави.[2] Порушене невдовзі після поділів Польщі наприкінці XVIII сторіччя, воно стало питанням, актуальним для європейської та американської дипломатії протягом ХІХ і частково ХХ століть. Історик Норман Дейвіс зауважує, що польське питання є тим об'єктивом, через який більшість історій Європи розглядає історію Польщі, бувши однією з найпоширеніших тем європейської політики протягом майже двох століть.[3] Польське питання було головною темою на всіх найзначніших європейських мирних конференціях: на Віденському конгресі 1815 р., на Версальській конференції 1919 р. і на Ялтинській та Потсдамській конференціях у 1945 р.[3] Як пише Пйотр Вандич, «що полякам було польською справою, зовнішньому світові було польським питанням».[4]

Історія

Після трьох поділів Польщі наприкінці XVIII ст. Річ Посполита припинила своє існування, ставши розділеною між Австрійською імперією, Прусським королівством і Російською імперією.[2] Стирання Польщі з карти Європи стало ключем до збереження європейського балансу сил упродовж наступного століття.[5][6] Поняття «польське питання» увійшло у вжиток незабаром після того, як деякі великі держави виявили зацікавлення у порушенні цього статус-кво, надіючись одержати вигоду з відтворення польської держави, починаючи від Франції за Наполеона Бонапарта, який убачав у поляках корисних новобранців у його війнах із державами-окупантами Польщі.[7] Про «польське питання» заговорили знову після невдалого листопадового повстання 1831 р.,[8] під час «Весни народів» у 1848–49 рр.,[9] після безуспішного Січневого повстання 1863 р., коли поляки та литовці повстали проти Російської імперії, намагаючись відновити незалежність своїх країн.[10] У добу злету націоналізму питання про те, чи слід відновлювати незалежну Польщу, а також про те, що значить бути поляком, набувало все більшого розголосу.[10] У подальші десятиріччя цей термін став менш уживаним, оскільки на польських землях не відбувалося нових великих повстань, які б привернули увагу світової громадськості.[11][12] Питання додатково згладжувалося тим фактом, що три причетні до поділів держави були вірними союзниками протягом понад століття (див. Союз трьох імператорів), а їхня дипломатія повсякчас успішно заглушувала цю проблему, аби жодне серйозне її розв'язання не побачило світ.[13] Із трьох замішаних у поділах держав для Пруссії польське питання було одним із основоположних, позаяк вона своїм існуванням завдячувала розгрому польської держави.[14]

Польське питання виринуло з небуття під час Першої світової війни, коли держави, що свого часу розділили Польщу, воювали одна з одною, що спонукало їх до спроб загравання з відповідними своїми громадянами польської національності.[12][15] У своєму меморандумі від 20 січня 1914 р. міністр закордонних справ Росії Сазонов запропонував відновити автономне Царство Польське, де б використовувалася польська мова у школах і місцевому врядуванні та до якого б доточили після війни Східну Сілезію, Західну Галичину та Східну Познанщину,[16][17][18] а 16 серпня 1914 р. він переконав царя, що Росія повинна домагатися реінтеграції єдиної польської держави як однієї зі своїх цілей війни.[19]

1916 року Німеччина Актом від 5 листопада публічно пообіцяла створити Регентське королівство Польща, при цьому таємно плануючи анексувати до 35 000 км2 його території, етнічно очистивши її від 3 млн поляків і євреїв, щоб звільнити місце для німецьких поселенців після війни.[20][21][22][23][24][25] Це змусило парламент Франції зауважити, що той маніфест «надав польському питанню міжнародного характеру». Росія запротестувала проти цього кроку, оскільки вона розглядала свою власну польську державу-обрубок Конгресове королівство (або Привіслянський край) як єдину справжню «Польщу».[26] Однак незабаром росіяни пішли шляхом Німеччини і пообіцяли полякам збільшити автономію.[27] Ця пропозиція згадувалася у США у промові «Мир без перемоги» Вудро Вільсона 1917 року.[28] Польське питання було тимчасово розв'язано шляхом відновлення незалежності Польщі після Першої світової війни.[29]

У часи Другої світової війни термін знову набув актуальності, оскільки після вторгнення Німеччини у Польщу майбутнє окупованої Польщі знову стало предметом дискусій між великими державами того часу, а саме Великою Британією, США та СРСР.[30]

Термін також використовувався пізніше у ХХ ст., у 1980-х роках, у добу Солідарності, коли діячі опозиції намагалися вивільнити Польську Народну Республіку з-під диктату радянського блоку.[31]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Sprawa polska w roku 1861: List z kraju. Listopad 1861. Columbia University, 18 Feb 2009. Retrieved August 3, 2013.
  2. ↑ а б Mieczysław B. Biskupski (2000). The History of Poland. Greenwood Publishing Group. с. 22. ISBN 978-0-313-30571-9. Процитовано 4 серпня 2013. 
  3. ↑ а б Norman Davies (24 лютого 2005). God's Playground A History of Poland: Volume II: 1795 to the Present. Oxford University Press. с. 11. ISBN 978-0-19-925340-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  4. ↑ Piotr Stefan Wandycz (1980). The United States and Poland. Harvard University Press. с. 60. ISBN 978-0-674-92685-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  5. ↑ Dieter Dowe (2001). Europe in 1848: Revolution and Reform. Berghahn Books. с. 174—175. ISBN 978-1-57181-164-6. Процитовано 4 серпня 2013. 
  6. ↑ Manfred F. Boemeke; Gerald D. Feldman; Roger Chickering; Stig Förster; Elisabeth Gläser (13 вересня 1998). The Treaty of Versailles: A Reassessment After 75 Years. Cambridge University Press. с. 313–. ISBN 978-0-521-62132-8. Процитовано 4 серпня 2013. 
  7. ↑ Norman Davies (24 лютого 2005). God's Playground A History of Poland: Volume II: 1795 to the Present. Oxford University Press. с. 216. ISBN 978-0-19-925340-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  8. ↑ Piotr Stefan Wandycz (1980). The United States and Poland. Harvard University Press. с. 58—61. ISBN 978-0-674-92685-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  9. ↑ William Fiddian Reddaway (1971). The Cambridge History of Poland. CUP Archive. с. 336—337. GGKEY:2G7C1LPZ3RN. Процитовано 4 серпня 2013. 
  10. ↑ а б Andrzej Walicki (2005). The Slavophile Thinkers and the Polish Question in 1863. У David L. Ransel; Bożena Shallcross (ред.). Polish Encounters, Russian Identity. Indiana University Press. с. 89—93. ISBN 978-0-253-21771-4. Процитовано 4 серпня 2013. 
  11. ↑ Piotr Stefan Wandycz (1980). The United States and Poland. Harvard University Press. с. 84—85. ISBN 978-0-674-92685-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  12. ↑ а б William Fiddian Reddaway (1971). The Cambridge History of Poland. CUP Archive. с. 481. GGKEY:2G7C1LPZ3RN. Процитовано 4 серпня 2013. 
  13. ↑ Norman Davies (24 лютого 2005). God's Playground A History of Poland: Volume II: 1795 to the Present. Oxford University Press. с. 79. ISBN 978-0-19-925340-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  14. ↑ Poland and the Poles Alexander Bruce Boswell Dodd, Mead, 1919pp. 78-9. Poland and the Poles
  15. ↑ Piotr Stefan Wandycz (1980). The United States and Poland. Harvard University Press. с. 104—105. ISBN 978-0-674-92685-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  16. ↑ The History of Poland Since 1863, R. F. Leslie page 98
  17. ↑ Companion to International History 1900-2001 – Page 126
  18. ↑ Gordon Martel – 2008, Sazonov claimed the lower Niemen basin from Germany and eastern Galicia from Austria-Hungary. Poland would receive eastern Posen and southern Silesia from Germany and western Galicia from the Habsburg Empire.
  19. ↑ Russia's International Relations in the Twentieth Century. Alastair Kocho-Williams, p. 18
  20. ↑ Truth or conjecture?: German civilian war losses in the East, page 366 Stanisław Schimitzek Zachodnia Agencia Prasowa, 1966
  21. ↑ To the Threshold of Power, 1922/33: Origins and Dynamics of the Fascist and Nationalist Socialist Dictatorships, page 151-152
  22. ↑ Shatterzone of Empires: Coexistence and Violence in the German, Habsburg, Russian, and Ottoman Borderlands by Omer Bartov and Eric D. Weitz page 55 Indiana University Press 2013
  23. ↑ Immanuel Geiss "Tzw. polski pas graniczny 1914-1918". Warszawa 1964
  24. ↑ The Red Prince: The Secret Lives of a Habsburg Archduke By Timothy Snyder "On the annexations and ethnic cleansing, see Geiss, Der Polnische Grenzstreifen"
  25. ↑ Absolute Destruction: Military Culture And The Practices Of War In Imperial Germany Isabel V. Hull page 233 Cornell University Press, 2005
  26. ↑ Piotr Stefan Wandycz (1980). The United States and Poland. Harvard University Press. с. 107. ISBN 978-0-674-92685-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  27. ↑ Mieczysław B. Biskupski (2000). The History of Poland. Greenwood Publishing Group. с. 45. ISBN 978-0-313-30571-9. Процитовано 4 серпня 2013. 
  28. ↑ Piotr Stefan Wandycz (1980). The United States and Poland. Harvard University Press. с. 112. ISBN 978-0-674-92685-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  29. ↑ William Fiddian Reddaway (1971). The Cambridge History of Poland. CUP Archive. с. 489. GGKEY:2G7C1LPZ3RN. Процитовано 4 серпня 2013. 
  30. ↑ Piotr Stefan Wandycz (1980). The United States and Poland. Harvard University Press. с. 272—275. ISBN 978-0-674-92685-1. Процитовано 4 серпня 2013. 
  31. ↑ Michael Bernhard; Henryk Szlajfer (1 листопада 2010). From the Polish Underground: Selections from Krytyka, 1978-1993. Penn State Press. с. 91. ISBN 978-0-271-04427-9. Процитовано 4 серпня 2013.