Пожежа в Рінгтеатрі (нім. Ringtheaterbrand) сталася 8 грудня 1881 року в Відні. За офіційними даними, вона спричинила загибель 384 осіб і є однією з найбільших пожеж XIX століття в Австро-Угорщині.
Історія
8 грудня 1881 року в Рінгтеатрі на Шоттенрінге глядачі розсідалися в залі в очікуванні початку опери Жака Оффенбаха «Казки Гофмана» о 19 годині. О 18: 40 на сцені намагалися запалити четвертий ряд софітів з газових ламп. Внаслідок дефекту в електропневматичному запальному пристрої газ став надходити в повітря і вибухнув при наступній спробі запалити світильник. Вогонь перекинувся на сценічні підіймачі, потім швидко загорілася сцена і вогонь досяг глядацької зали.
Порятунок людей в залі для глядачів почався тільки через пів години після загоряння театру внаслідок декількох основних проблем. Аварійне освітлення у театрі забезпечувалося масляними лампами, які виявилися порожніми: з метою економії їх наповнювали маслом тільки на час перевірок. Двері евакуаційних виходів у театрі відкривалися тільки всередину, що гальмувало потоки глядачів. Поліція неправильно оцінила надзвичайну ситуацію в театрі й не пускала добровільних рятувальників з фоє театру в зал, оголосивши, що всі вже врятовані.
Будівля Театру вигоріла дотла. Останки жертв пожежі в Рінгтеатрі вперше ідентифікували за стоматологічним статусом, що розцінюється нині як початок відомої згодом Віденської криміналістичної школи та судової стоматології. В ідентифікації останків брав участь австрійський лікар Едуард фон Гофман, який використав отриманий досвід у своєму Основоположному «Підручнику судової медицини»[1]. Серед жертв пожежі в Рінгтеатрі опинився брат майбутньої трагічної коханки кронпринца Рудольфа, Ладислав Вечора. У будівлі, що примикає праворуч до Рінгтеатру, з 1877 року проживав австрійський композитор Антон Брукнер, і у нього були навіть квитки на смертоносну виставу в Рінгтеатрі 8 грудня 1881 року, але він, захворів і не прийшов в театр в цей день. Загиблих під час пожежі в Рінгтеатрі поховали на Центральному кладовищі Відня.
Головний режисер Рінгтеатру Франц фон Яунер був визнаний відповідальним за пожежу і засуджений до трьох років позбавлення волі, але був помилуваний імператором Францем Йосифом I через кілька тижнів. Міський голова Відня, Юліус фон Невальд, пішов з посади через пожежу, хоча у суді було доведено, що він не був винен у катастрофі. Безпосередньою реакцією на пожежу в Рінгтеатрі стало заснування Віденського добровільного рятувального товариства. Пожежа в Рінгтеатрі спричинила розвиток методів протипожежного захисту не тільки в Австрії, а й у всьому світі. Наприклад, в театрах впровадили протипожежні завіси, які відокремлюють в разі виникнення пожежі, сцену від залу для глядачів, і протипожежне просочення декорацій. На виставах у великих театрах Австрії в обов'язковому порядку присутній співробітник служби безпеки, який бере на себе командування евакуацією людей при пожежі.
Вражений подією імператор Франц Йосиф I фінансував з особистих коштів будівництво так званого «Спокутного будинку» на місці вигорілого театру. Кошти, одержувані від оренди цього прибуткового будинку, передавалися на благодійні цілі. Спокутний будинок постраждав під час бомбардувань Відня в 1945 році та був зруйнований в 1951 році. Зараз на місці Рінгтеатру і Спокутного будинку знаходиться адміністративна будівля Земельного управління поліції. У 1960-і роки актор Гельмут Квальтінгер і кабаретист Карл Мерц написали книгу про судовий процес над винними в пожежі в Рінгтеатрі, за мотивами якої був знятий фільм «Всі врятовані. Процес у справі Рінгтеатру»
Галерея
Примітки
- ↑ Д. В. Сундуков, Е. Х. Баринов, А. В. Смирнов. Судебная медицина в Австрии // История судебной медицины в зарубежных странах: учебно-методическое пособие. — М. : РУДН, 2017. — С. 38—40.
Література
- Der Brand des Ringtheaters in Wien am 8. Dezember 1881. Eine wahrheitsgetreue Schilderung der Katastrophe nach authentischen Quellen. S. Tagwerker, Linz 1881, ÖNB.
- Der Brand des Ringtheaters in Wien. Eine ausführliche Schilderung der Catastrophe vom 8. Dezember 1881. M. F. Benk, Znaim 1881, ÖNB.
- Der Brand des Wiener Ringtheaters am 8. Dezember 1881 und seine Opfer. Eine ausführliche Schilderung dieser schrecklichen Katastrophe. Jos. A. Massanatz, Wien 1881, ÖNB.
- Carl Theodor Fockt: Der Brand des Ringtheaters in Wien am 8. December 1881. Eine wahrheitsgetreue Schilderung der Katastrophe, nach authentischen Quellen. 7. Auflage. A. Hartleben's Chronik der Zeit, Band 1. Hartleben, Wien 1882, OBV.
- Joseph Seidel: Der Brand des Ringtheaters in Wien. Eine wahrheitsgetreue Schilderung der Katastrophe. Seidel, Wien 1882, ÖNB.
- Franz Patzer (Hrsg.), Edith Koll (Hrsg.): «Alles gerettet!» 100 Jahre Ringtheaterbrand. Ausstellung, Anfang Oktober 1981 bis Ende Jänner 1982. … Wechselausstellung der Wiener Stadt- und Landesbibliothek, Band 194. Wiener Stadt- und Landesbibliothek, Wien 1981, OBV.
- Helmut Bouzek: Wien und seine Feuerwehr. Der Brand des Wiener Ringtheaters. Wiener Landes-Feuerwehrverband, Wien 1991, OBV.
- Werner Ogris: Vom Galgenberg zum Ringtheaterbrand. Auf den Spuren von Recht und Kriminalität in Wien. Böhlau, Wien (u. a.) 1997, ISBN 3-205-98611-3.
- Peter Cerny: Der Ringtheater-Brand — ein Versäumnis? Dissertation, Universität Wien, Wien 1986.
- Ludwig Ganghofer: Das Kind und die Million. Roman. Stuttgart, Adolf Bonz & Comp. 1920
Посилання
