PROFILPELAJAR.COM

Петренко Павло Іванович
Петренко Павло Іванович;
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	3 грудня 1989; Здолбунів
Смерть	29 серпня 2014 (24 роки); Червоносільське
Військова служба
Роки служби	2010-2013; 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Донбас»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні»
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петренко.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Петренко Павло.

Павло́ Іва́нович Петре́нко (3 грудня 1989 — 29 серпня 2014) — старший солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1989 року в місті Здолбунів. Навчався в здолбунівській ЗОШ № 3, закінчив Полтавський інститут бізнесу міжнародного науково-технічного університету, здобув диплом менеджера. 3 роки служив у 8-му полку спецпризначення ЗСУ. У червні 2014-го вступив добровольцем, старший стрілець-кулеметник, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Бані».

20 липня під час виконання бойового завдання боєць був поранений — при русі з Артемівська на підрозділ напали терористи, у бою зазнав непроникаючого поранення грудної області. Після лікування повернувся у зону бойових дій.

Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. Пожежна машина, в якій перебував Євген, рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» із села Многопілля до села Червоносільське. На околиці останнього машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил Росії. Тоді ж загинули Євген Харченко («Ред»), Сергій Петров («Тур»), Андрій Журавленко («Восьмий»), Сергій Ковєшніков («Бірюк»), Михайло Данів («Ахім») та Андрій Щербіна («Портос»). Коли намагався полагодити один з автотранспортних засобів батальйону та відстрілювався, загинув від кулі снайпера молодший сержант Іван Ганя.

Павло зазнав 2 кульових поранень побіля серця та одне — в ногу. 29 вересня його рештки були зібрані членами пошукової групи, передані до запорізького моргу.

Ідентифікований за тестами ДНК, похований 4 квітня 2015-го у Здолбунові на Ільпінському цвинтарі. Синову медаль було вручено мамі.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
медаллю «За військову службу Україні» (14.8.2014)
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 25
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[1]
Іловайський Хрест (посмертно)