PROFILPELAJAR.COM

Перше причастя — церемонія в деяких християнських традиціях, під час якої член церкви вперше приймає таїнство Євхаристії.^[1] Найбільше поширена в багатьох парафіях латинської церковної традиції Католицької церкви, Лютеранської церкви та Англіканської церкви (інші церковні провінції цих конфесій проводять Перше причастя парафіян після того, як вони отримають хрещення та миропомазання).^[2]^[3] У церквах, які святкують обряд першого причастя окремо від хрещення або конфірмації, це зазвичай відбувається у віці від семи до тринадцяти років, часто діючи як обряд переходу. В інших деномінаціях перше причастя зазвичай відбувається після прийняття миропомазання, яке відбувається в підлітковому або зрілому віці, тоді як православні християни вперше приймають таїнство Святого причастя в дитинстві разом з хрещенням і миропомазанням .

Характеристика

Католики вважають цю подію дуже важливою, оскільки Євхаристія займає центральну роль у католицькій теології та практиці.

Перше причастя не святкується у православних церквах, східних православних церквах та Ассирійській церкві Сходу, оскільки вони практикують причастя немовлят (яке часто призначається одночасно з хрещенням і миропомазанням немовлят).

У багатьох протестантських церквах святкування цієї церемонії зазвичай менш складне. Католики та деякі протестанти вірять, що Христос присутній у Євхаристії. Римо-католики вірять, що присутність Христа відбувається через транссубстанціацію, лютерани вірять, що це відбувається через сакраментальний союз, методисти вірять, що спосіб проявлення Христа в євхаристійних елементах є Святою Тайною, тоді як реформати стверджують пневматичну присутність.^[4]^[5]^[6] Інші деномінації мають різне розуміння, наприклад, Євхаристія є символічною трапезою та засобом згадування останньої вечері Христа.

Традиції

Перше причастя є важливою традицією для католицьких сімей і окремих людей. Для католиків латинської церкви Святе причастя зазвичай є третім із семи прийнятих таїнств; це відбувається лише після прийняття хрещення, і коли людина досягла віку розуму (зазвичай, близько 7-8 років). Першому причастю має передувати перша сповідь (перше таїнство покаяння). Для тих, хто вступає в Католицьку церкву в дорослому віці, миропомазання відбувається безпосередньо перед першим причастям. У 1910 році Папа Пій Х видав декрет Quam singulari, який змінив вік, у якому приймають Перше Причастя, до 7 років. Раніше місцеві стандарти становили 10-12 або навіть 14 років.^[7] Візантійські католики святкують таїнства хрещення, миропомазання і причастя в один день з хрещенням немовляти.

Традиції святкування Першого Причастя зазвичай включають великі сімейні збори та вечірки для святкування цієї події. Першопричасник одягає спеціальний одяг. Одяг часто білий, щоб символізувати чистоту, але не у всіх культурах. Часто дівчина одягає святкову сукню і фату, прикріплену до віночка з квітів або іншої прикраси для волосся. В інших громадах дівчата зазвичай носять сукні, передані їм від сестер чи матерів, або навіть просто шкільну форму з фатою чи вінком. Хлопчики можуть носити костюм із краваткою, смокінг, недільний найкращий одяг або національний одяг із вишитою пов'язкою на лівій руці та іноді білими рукавичками.

У багатьох країнах Латинської Америки хлопчики носять парадну форму військового стилю з аксельбантами із золотого плетення. У Швейцарії і хлопчики, і дівчатка носять прості білі мантії з коричневими дерев'яними хрестами на шиї. В Іспанії, Німеччині, Люксембурзі, Австрії та Гуамі дівчаток одягають як маленьких наречених, хоча останнім часом це було частково замінено альбами.

У Шотландії хлопчики традиційно носять кілти та інший традиційний шотландський одяг, який супроводжує кілт. На Філіппінах служби Першого причастя часто відбуваються на свято Непорочного Зачаття, коли хлопчики одягають або баронг-тагалог, або західний костюм, а дівчата — просту білу сукню або біле покривало.

Зазвичай дарують подарунки релігійного характеру, такі як Біблії, дитячі або підліткові щоденні релігійні книги, чотки, молитовники, релігійні статуетки, натільні хрестики, ікони та священні листівки. Поширені також грошові подарунки.

Багато сімей на згадку про подію роблять офіційні професійні фотографії на додаток до аматорських знімків. Деякі церкви організовують професійного фотографа після церемонії.

Галерея

Фотографія дівчини з Першого Причастя в Аргентині, 1923 рік
Діти з Аргентини в 1920 році
Діти з Холірудської школи в Англії, 1949 рік
Індійська дівчина приймає перше причастя
Прикрашений хліб є подарунком для церкви від дітей, які прийняли Перше причастя в Польщі.
Свічка, яка використовується для Першого причастя
Церемонія Першого Причастя в Церкві Святого Миколая в Чаковець, Хорватія, 2014 рік
Перше причастя в Мехіко, Мексика
Перше причастя в Толедо, штат Огайо, бл. 1920 року
Дівчата причастя, Дублін, Ірландія, на свято Божого Тіла, 1969 рік

Примітки

↑ Jethro Higgins (2018). Holy Communion: What is the Eucharist?. Oregon Catholic Press.
↑ Smith, Peter Jesserer (21 березня 2020). Ordinariate Becomes 14th U.S. ‘Restored Order’ Diocese (англ.). National Catholic Register. Процитовано 22 березня 2020. With the recent pastoral letter “Come, Holy Ghost,” Bishop Steven Lopes revealed the Ordinariate of the Chair of St. Peter would now become the 14th Latin-Rite diocese to make the reception of Holy Eucharist which normally follows Confirmation, something commonly called “restored order” of the sacraments, with a focus on involving the child’s family in sacramental preparation. ... The following U.S. Latin-Rite dioceses have currently embraced a restored order for the Sacraments of Initiation: Saginaw, Michigan (1995); Great Falls-Billings, Montana (1996); Portland, Maine (1997); Spokane, Washington (1998); Fargo, North Dakota (2002); Gaylord, Michigan (2003); Tyler, Texas (2005); Phoenix, Arizona (2005); Honolulu, Hawaii (2015); Denver, Colorado (2015); Manchester, New Hampshire (2017); Springfield, Illinois (2017); Gallup, New Mexico (2019); and the Ordinariate of the Chair of St. Peter (2020).
↑ At what age do congregation members receive communion? (PDF) (англ.). Evangelical Lutheran Church in America. 2013. с. 1. Процитовано 15 березня 2020. Some congregations follow a pattern familiar to older generations of Lutherans: first communion is received at the time of confirmation. A generation ago, many of our congregations began preparing catechetical material for children to receive their first communion when they reached fifth grade.
↑ Neal, Gregory S. (19 грудня 2014). Sacramental Theology and the Christian Life. WestBow Press. с. 111. ISBN 9781490860077. For Anglicans and Methodists the reality of the presence of Jesus as received through the sacramental elements is not in question. Real presence is simply accepted as being true, its mysterious nature being affirmed and even lauded in official statements like This Holy Mystery: A United Methodist Understanding of Holy Communion.
↑ McKim, Donald K. (1998). Major Themes in the Reformed Tradition (англ.). Wipf and Stock Publishers. ISBN 978-1-57910-104-6. The Westminster Confession emphatically declares that Christ is truly present in the elements and is truly received by those partaking, "yet not carnally and corporally, but spiritually" (chap. 31, par. 7). The insistence is that while Christ's presence is not physical in nature it is no less a real and vital presence, as if it were a physical presence. ... Those of us in the Reformed tradition are under strong obligation to honour the notion of the real presence of Christ in the Lord's Supper.
↑ Losch, Richard R. (1 травня 2002). A Guide to World Religions and Christian Traditions. Wm. B. Eerdmans Publishing. с. 90. ISBN 9780802805218. In the Roman Catholic Church the official explanation of how Christ is present is called transubstantiation. This is simply an explanation of how, not a statement that, he is present. Anglicans and Orthodox do not attempt to define how, but simply accept the mystery of his presence.
↑ Quam Singulari