PROFILPELAJAR.COM

Парк Перемоги
Парк Перемоги
	Інгульський міст та парк Перемоги. Вид з протилежного берега Інгулу.
	46°59′10″ пн. ш. 31°59′44″ сх. д. / 46.9859984° пн. ш. 31.99551192° сх. д.
Тип	парк
Статус	пам'ятка природного садово-паркового мистецтва міського значення
Відкрито	25 березня 1946
Площа	42,41 га
Країна	Україна
Розташування	Миколаїв
	park.mk.ua
	Парк Перемоги Парк Перемоги (Україна)
	Парк Перемоги у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Парк Перемоги.

Парк Перемо́ги — одна з визначних пам'яток Миколаєва, найбільший у місті парк. Розташований вздовж проспекту Героїв України на правому березі річки Інгул при її впадінні в Бузький лиман, в мікрорайоні Соляні. Парк у верхній частині засаджений переважно акаціями, в прибережній, що відноситься до пляжу «Стрілка» — маслинками вузьколистими, займає площу 42,41^[1]гектари.

Історія

Парк було закладено в 1945 році на честь перемоги над нацистською Німеччиною (у деяких джерелах можна знайти дату 25 березня 1946 року^[2]) Навесні 1945 року тут було посаджено кілька тисяч дерев і чагарників, а також були розбиті 3 алеї і встановлена огорожа.

Закладення парку відбувалося методом народного будівництва на розчищеній від дерев місцині — під час окупації там розміщувалось німецьке військове летовище.

У той же час був повністю розчищений пляж «Стрілка», і місто отримало прекрасну зону відпочинку. Ця територія стала найпопулярнішою зоною відпочинку городян.

Спочатку тут був побудований двоповерховий будиночок, господарський двір, танцювальний майданчик і літній кінотеатр. У 1962 році в парку з'явилися атракціони: «повітряна карусель», «колесо огляду» і «літаки-винищувачі». Пізніше був побудований спортивний комплекс, до складу якого увійшли волейбольний та баскетбольний майданчики, футбольний стадіон, а також гімнастичне містечко.

У 1967 році в парку була модернізована розважальна інфраструктура, встановлено 11 нових атракціонів та дитячий пересувний поїзд. Святкові гуляння, спортивні змагання, танцювальні вечори та концерти перетворили парк в центр культурного життя міста.

У парку розташувались водні станції заводів «Ера», «Екватор», ім. 61 Комунара.

Першим директором був призначений Дмитро Семенович Первухін.

У 1967 році директором став Павло Остафович Сербулов, був повністю замінений атракціонний комплекс — встановлено 11 атракціонів крупних форм і дитячий руховий потяг.

У 1970 році парк Перемоги став Дипломантом, а в 1975 році — Лауреатом Всесоюзного огляду парків культури і відпочинку у м. Москва.

Наприкінці 1970-х років через парк була прокладена траса до нового Інгульського мосту.

З осені 2012 року в парку проходила реконструкція спортивної інфраструктури^[3].

16 вересня 2017 року в Парку Перемоги відбулося урочисте відкриття стадіону та спортивного містечка після реконструкції.^[4]

У жовтні 2020 року Міністерство освіти погодилося передати спортивне містечко у власність міста.^[5]

Пам'ятники

На території парку, в частині, що прилягає до колишнього поселення Темвод встановлено пам'ятник — камінь чорного граніту — в пам'ять про близько 30 тисяч загиблих в концентраційному таборі для радянських військовополонених та мирних жителів Миколаєва «Шталаг-364». Табір знаходився на території поселення Темвод.

У 1965 році на центральній алеї парку встановлено пам'ятний камінь з меморіальною дошкою на честь подвигу розвідника Олександра Сидорчука: диверсії на німецькому аеродромі, що розташовувався на місці сучасного парку Перемоги.

У 1993 році у парку Перемоги було встановлено пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, загиблим в афганській війні. Тепер цей монумент став традиційним місцем зустрічі в пам'ятні дні для родичів загиблих «афганців» і самих учасників бойових дій.

За ініціативою ветеранських організацій воїнів-інтернаціоналістів міста і області поряд з пам'ятником 12 вересня 2004 року відкрилася символічна каплиця з дзвіницею і алея пам'яті, які стали продовженням меморіалу.

15 травня 2005 року на честь воїнів-афганців у парку Перемоги відкрито Алею бойової слави, в експозиції якої розмістилася натуральна військова техніка — 6 бойових машин і одна артилерійська зброя.

17 березня 2013 року у Парку Перемоги була відкрита «Алея козацької слави»

14 жовтня 2016 року у парку була закладена «Алея пам'яті героїв АТО». Перші 10 «дерев пам'яті» були висаджені на честь^[6]:

Героя України з легендарної 79 бригади — Сергія Сергійовича Кривоносова, який загинув 4 серпня 2014 року на висоті Савур-Могила.
Івана Івановича Бенери з 204 бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна, який загинув 2 грудня 2014 року біля міста Авдіївка.
Андрія Анатолійовича Беленця, бійця «Правого сектора», що загинув, захищаючи Україну, під селищем Піски 7 червня 2015 року.
Сергія Петровича Татарінова з 79 аеромобільної бригади, який загинув біля села Степанівка 12 червня 2014 року.
Максима Олександровича Алдошина з військової служби правопорядку, який загинув під смт. Спартак 7 серпня 2014 року, захищаючи український кордон.
Бійця Андрія з позивним «Балаган» з полку «Азов», який загинув 4 серпня 2014 року під Мар'їнкою.
Юрія Олександровича Загребельного, бійця 36 бригади, який загинув 29 жовтня 2014 року в смт. Талаковка.
Станіслава Володимировича Карачевського з 10 морської авіаційної бригади, який загинув 6 квітня 2014 року в Криму.
Бійця Національної Гвардії України Олександра Васильовича Смоляра, який загинув 23 серпня 2014 року під селом Лисиче.
Бійця 79 бригади Олексія Віталійовича Волкова, який загинув 11 липня 2014 року за селом Зеленопілля.