PROFILPELAJAR.COM

Папуша
Папуша
пол. Bronisława Wajs
Народилася	17 серпня 1908 ; Сітанець, Ґміна Замосць, Замостський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща
Померла	8 лютого 1987 (78 років) ; Іновроцлав, Іновроцлавський повіт, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща
Країна	Республіка Польща
Національність	роми
Діяльність	поетеса, письменниця
Мова творів	ромська
	Папуша у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

Папу́ша (пол. Papusza, справжнє ім'я: Броніслава Вайс / пол. Bronisława Wajs; *17 серпня 1908(19080817), м. Люблін, Російська імперія — 8 лютого 1987, Іновроцлав, ПНР) — ромська класична поетеса, одна з перших поеток у своїй етногромаді. Авторка збірника віршів «Пісні Папуші» (1956), що витримав безліч перевидань. Очолювала табір, який осів після 1949 року в Польщі. Ромська громадська діячка, зазнала гонінь у часи Другої Світової війни.

З життєпису

Про Папушу відомо, що грамоті вона вивчилась самотужки, в підлітковому віці^[4].

У 15 років вийшла заміж за арфіста Діоніса Вайса (пол. Dionizy Wajs), рома з того ж роду, що й її вітчим. Вайси зазнали переслідувань від нацистів під час ІІ Світової війни. Зокрема цьому присвячений найдовший вірш Папуші «Криваві сльози — як ми потерпали від німецьких солдатів на Волині (у 1943 і 1944)», в якому розповідається, як люди з роду Вайс переховувались у волинському лісі, змучені холодом і голодом та охоплені жахом, як вони залишили напризволяще всі свої речі, крім музичних інструментів.

Як показує майбутній видавець і біограф Папуші польський письменник і критик Єжи Фіцовський, вона почала писати регулярно у 1950 році. Те, що вона писала і складала вірші в дитинстві, родичі сприймали як легковажність і навіть дивацтво. Сам він її побачив під час виступу поетеси під акомпанемент чоловіка у 1949 році^[5].

Коли ж на початку 1950-х Папуша наважилась відправити свій рукопис Фіцовському, він без її дозволу опублікував вірші поетеси в часописі «Problemy», високо оцінивши її талант. Це спричинило не лише славу Папуші, а й завдало їй значних проблем: по-перше, вірші супроводжувались агіткою в соціалістичному дусі про необхідність відмови від кочування на користь осідлості ромів; по-друге, публікація відкрила ромам факт листування Папуші з чоловіком, що вважалось неприйнятним у цій досить закритій і патріархальній етногромаді. Негативна реакція польських ромів на творчість Папуші лише посилилась із розгортанням впровадження ПНРівського «Закону про осідлість» (1950), що силоміць змушував ромів змінити свій побут і життя.

Вважається, що саме це призвело до відторгнення її ромською громадою, визнання нечистою і зрештою вигнання. Не допомогло навіть визнання не державному рівні (прийняття до Спілки письменників Польщі, 1962) — поетесі було завдано настільки глибоку душевну рану, що вона опинилася у психущці, де й померла у 1987 році.

Творчість і визнання

Папуша відома, перш за все, як авторка збірника своїх поезій «Гили Романи Папушакрэ шэрэстыр утходы» (1956). Книгу лише у Польщі було видано 25 разів. Насправді упорядник Єжи Фіцовський зібрав і видав лише третину віршів Папуші, і це унікальні й сильні твори мистецтва, в яких відзначають почуття абсолютної щирості, чистоти, справжності «кочового життя на тлі природи». Згодом Фіцовський написав про Папушу книгу.

З 1962 року Броніслава Вайс була членом Спілки польських письменників^[6].

І за життя, і по смерті фігура унікальної ромської поетеси була і лишається досить медійною, а її життя і творчість є прикладом і джерелом натхнення для циганського жіноцтва, творчих пошуків митців з різних країн, хоча факти її біографії й обростають певним чином перебільшеннями, домислами й навіть вигадками.

Папушу шанують у світі. Так, її ім'ям названо одну з премій циганомовної літератури. У місті Ґожуві-Велькопольскому (Польща) поетесі встановлено пам'ятник. До особи Папуші не раз зверталися митці. Зокрема, класик української сучасної літератури Ліна Костенко написала поему «Циганська муза», присвячену ромській поетесі^[7].

Біографія Папуші лягла в основу сюжету багатьох театральних постановок, зокрема й відомого київського театру «Романс»^[8]. У 2013 році на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах (Чехія) був представлений фільм Йоанни Кос-Краузе та Кшиштофа Краузе «Папуша» за мотивами життя й творчості поетеси.

Примітки

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Папуша

↑ https://gorzow.wyborcza.pl/gorzow/7,36844,21353561,tajemnica-urodzin-papuszy-wyjasniona-tylko-i-az-jedna-tajemnica.html
↑ ^а ^б ^в https://www.vidaweb.org/twenty-gypsy-women-you-should-be-reading/
↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
d:Track:Q953058 d:Track:Q1798125
↑ Ніч на Венері, 2020, с. 259.
↑ 20 ромок, про яких ви маєте знати^{[недоступне посилання]} (рос.)
↑ Bronislawa Wajs-Papusza // zlp.like.pl
↑ Текст поеми Л. В. Костенко «Циганська муза» на www.rulit.me
↑ Омельченко Оксана Циганська таємниця. Розкрити її поки що не вдається // інф. повідомлення за 9.04.2002 про постанову в «Романсі» в газеті «День»

Джерела, посилання та література

Омельченко Оксана Циганська таємниця. Розкрити її поки що не вдається // інф. повідомлення за 9.04.2002 про постанову в «Романсі» в газеті «День».
20 ромок, про яких ви маєте знати (рос.)
Скэдыя А. Германе Романо альманахе. — М., 1934.
Pieśni Papuszy. Papušakere gila. / Ficowski, Jerzy (ed.) — Wroclaw, 1956.
Бронислава Вайс (Папуша). Стихотворения. / Новая Польша. — 2005. — № 1.
Біографія Папуші в «Циганській культурі та житті» (рос.)
Біографія Папуші в у збірнику дидактичних матеріалів з культури ромів на romani.uni-graz.at (англ.)
Growing a New Skin: The Life and Poetry of Papusza (англ.)
Кенрик Д., Паксон Г. Цыгане под свастикой. — М., «Текст», журнал «Дружба народов», 2001. (рос.)
Национален конкурс за ромска поезия «Папуша» (болг.)
Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
Єжи Фіцовський Демоны чужого страха. / Рецензія (рос.)
Kenrick, Donald S. / Puxon, Grattan The Destiny of Europe’s Gypsies. — L., 1972. (англ.)
Ficowski, Jerzy The Gypsies in Poland. History and Customs. — Warsz., 1985. (англ.)