PROFILPELAJAR.COM

Османські експедиції в Ачех — морські експедиції османського флоту, які розпочались біля 1565 року, коли Османська імперія намагалася підтримати султанат Ачех у його боротьбі проти бази Португальської імперії в Малакці^[1]^[2]. Експедиції відбулися після того, як ачехський султан Алауддін аль-Кахар надіслав до османського султана Сулеймана I в 1564 році (а, можливо, ще в 1562 році^[3]) посланника з проханням про надання підтримки Османської імперії в боротьбі Ачеху проти португальської експансії в Південно-східній Азії^[4].

Османсько-ачехські відносини

Неформальний Османсько-ачехський союз існував принаймні з 1530-х років^[3]. Султан Алауддін (1539—1571) прагнув розвивати ці відносини як з метою вигнання португальців з Малакки, так і задля розширення власної влади на Суматрі^[3]. Відповідно до звітів, написаних португальським адміралом Фернаном Мендесом Пінту, в складі флотилії, що прибула до Ачеха в 1539 році разом із суахілі з різних міст-держав на узбережжі Суахілі, сомалійцями з Могадішо, синдцями з Дебалу та Татти, гуджаратцями з Сурату і близько 200 малабарськими моряками з князівства Джанджира, прибули також біля 300 османів (включно з єгиптянами)^[3].

Після посольства в 1562 році Ачех, схоже, вже отримав підкріплення від Османської імперії, що дозволило йому наростити свої можливості та завоювати султанати Ару і Джохор у 1564 році^[3].

Османські експедиції

Посольство 1564 року до Константинополя було відправлено султаном Алауддіном аль-Кахаром^[3]. У своєму посланні до Османської Порти, султан Ачеха називає османського правителя Халіфом (очільником) ісламського світу^[3].

Після смерті Сулеймана Пишного в 1566 році, його син Селім II наказав відправити кораблі в Ачех^[3]. З османським флотом було відправлено солдат, зброярів та інженерів разом із достатніми запасами зброї та боєприпасів^[1]. Перший флот, підготовлений для відправки в Ачех складався з 15 галер, оснащених артилерією, але його довелося спрямувати на боротьбу з повстанням в Ємені^[3]^[5]. Зрештою, у 1566—1567 роках до Ачеху прибули лише два османські кораблі, але за ними послідували інші численні флоти та вантажі^[1]. Першу експедицію очолював Куртоглу Хизир-реїс. Ачехці розрахувались з османам за поставки перлами, діамантами та рубінами^[6]. У 1568 році ачехці взяли в облогу Малакку, хоча османи, здається, не брали в цьому безпосередньої участі^[3]. Схоже, однак, що османи змогли поставити канонирів для кампанії, але не змогли забезпечити більше через османське вторгнення на Кіпр, що тривало в цей час і повстання в Адені^[7].

Османи навчили ачехців відливати власні гармати, деякі з яких досягали значних розмірів. Ремесло виготовлення такої зброї поширилося по всій острівній Південно-Східній Азії. Відомими центрами виготовлення гармат стали Макасар, Матарам, Ява, Мінангкабау, Малакка, Бруней тощо. Багато з цих рідкісних гармат були в подальшому захоплені європейськими колонізаторами. Дзвони кількох голландських церков в Ачеху були виготовлені з перелавлених османських гармат. Деякі з цих дзвонів досі несуть османський герб, що спочатку був розміщений на гарматних стволах^[1]. До початку XVII століття Ачех мав близько 1200 бронзових гармат середнього розміру та близько 800 інших видів зброї, таких як вертлюжні гармати з казенним зарядженням і аркебузи^[1].

Наслідки

Експедиції призвели до посилення обміну між Ачехом та Османською імперією у військовій, комерційній, культурній та релігійній сферах^[8]. Наступні ачехські правителі продовжили ці обміни з Османською імперією, і кораблям Ачеху, схоже, було дозволено плавати під османським прапором^[3].

Відносини між Ачехом та Османською імперією становили серйозну загрозу для португальців і не дозволили європейцям захопити монопольне торгове положення в Індійському океані^[6]. Ачех був головним комерційним супротивником для португальців, особливо під час правління Іскандара Муди, який мав добре оснащений арсенал з 1200 великих гармат і 800 вертлюжних гармат і мушкетів, та, можливо, контролював більший обсяг торгівлі прянощами, ніж португальці. Португальці намагалися знищити торговельну Ачехсько-Османсько-Венеційську вісь для власної вигоди. Португальці розробили плани нападу на Червоне море і Ачех, але вони провалилися через брак військових ресурсів в Індійському океані^[6].

Коли в 1873 році на Ачех напали голландці, султанат намагався для свого захисту скористатись умовами своєї угоди з османами, яка визначала султанат як васала Османської імперії^[9]^[10]. Проте ці претензії були відхилені західними державами, які побоювалися створення прецеденту^[11]. Ачех знову попросив військове підкріплення в османів, але флот, призначений для допомоги, був спрямований до Ємену, щоб придушити там повстання зейдів.