PROFILPELAJAR.COM

Операція «Коридор 92»
	Боснійська війна
	Босанський Брод Дервента Модрича Оджак Ораш'є БрчкоЦілі наступальної операції «Коридор 92» на карті Боснії і Герцеговини
Дата	24 червня – 6 жовтня 1992
Місце	Боснійська Посавина, північна Боснія і Герцеговина
Результат	перемога Війська Республіки Сербської
Сторони
Республіка Сербська; Республіка Сербська Країна	Хорватія; Хорватська громада Боснійської Посавини; Республіка Боснія і Герцеговина
Командувачі
Момир Талич; Новиця Симич; Мілан Мартич	Петар Стипетич; Вінко Штефанек
Формування
Армія Республіки Сербської; • Гвардія «Пантери»; Армія Республіки Сербська Країна	Збройні сили Хорватії ; Хорватська рада оборони; Хорватські оборонні сили
Сили
40.800 вояків (червень); 54.660 вояків (жовтень)	20.000 вояків (червень); 5.000 вояків (жовтень)
Втрати
413 убитих; 1.509 поранених	1.261 убитий; 6.250 поранених
	116 мирних жителів загинули у Славонському Броді (Хорватія)

Операція «Коридор 92» (сербохорв. Операција Коридор 92/Operacija Koridor 92), також відома серед сербів як пробиття Коридору життя (серб. пробој Коридора живота)^[1] — найбільша військова операція армії Республіки Сербської (АРС) проти Хорватської ради оборони (ХРО) та збройних сил Хорватії (ЗСХ), проведена з 24 червня по 6 жовтня 1992 року в Боснійській Посавині під час війни в Боснії та Герцеговині. Мала на меті відновити дорожнє сполучення між західною та східною частинами Республіки Сербської. Виявилася успішною для сербської сторони, яка мала значну чисельну перевагу в живій силі. Причиною початку операції стало захоплення Дервенти і Модричі силами ХРО і ЗСХ, чим було перекрито єдиний сухопутний шлях між розрізненими територіями, що перебували під контролем Армії Республіки Сербської, а безпосереднім приводом для операції послужила загибель у травні та червні 1992 року 12 новонароджених у реанімаційному відділенні пологового будинку Бані-Луки через відсутність кисневих балонів унаслідок блокади цієї території мусульманськими і хорватськими військовими силами в районі Семберії.^[2]

Історія

Лінія збройного протистояння між сербами та хорватами в середині березня 1992 року проходила поблизу Босанського Броду. Хорватська рада оборони, підсилена військовослужбовцями регулярної хорватської армії, придушила опір сербських військових формувань та ЮНА на південь від міста.^[3] До кінця травня 1992 р. ХРО і регулярні війська Хорватії вступили у Модричу і Дервенту. Метою цих наступів було відрізати сербів у Країні від Сербії та змусити їх здатися. Взяття Модричі перервало останнє дорожнє сполучення більшої частини Республіки Сербської та Республіки Сербська Країна із Сербією.^[4] Це перепинило постачання Бані-Луки та значної частини Республіки Сербська Країна (РСК), тому АРС вирішила вдатися до контрнаступу.^[5]

У той час АРС і ЮНА (що відходила до СРЮ) закріпилися в Добої і Босанському Шамаці, що на південь та схід від районів, утримуваних хорватськими силами. У червні 1-й Країнський корпус АРС розпочав підготовчі дії в утримуваних хорватами місцевостях навколо Дервенти, намагаючись покращити позиції АРС, необхідні для здійснення масштабної атаки. До 20 червня АРС захопила села Которсько та Йоховаць на північ від Добоя і досягла головної мети підготовчих дій.^[6]

Крім значної чисельної переваги, АРС мала також перевагу в озброєнні: тоді, як у хорватських військ було 47 бойових машин, 35 із яких — танки (9 Т-34, 22 Т-55 і 4 М-84), АРС мала в розпорядженні 163 бойові машини, включаючи три ПТ-76, 18 Т-34, 71 Т-55 і 24 М-84. Сербські війська мали перевагу і в кількості артилерійських одиниць.^[7]

На першому етапі операції «Коридор 92» війська Республіки Сербської захопили Модричу і Дервенту, відсунувши сили ХРО і ЗСХ на північ і зайнявши при цьому ще декілька міст. На другому етапі АРС прорвалася до річки Сава, тобто до боснійсько-хорватського кордону, знищивши плацдарм, який утримували бійці ЗСХ і ХРО у Босанському Броді. На першому етапі операції з обох боків узяли участь близько 67 000 вояків, а на завершальному третьому етапі — приблизно 22 000 солдатів^[8].

Велика чисельність залучених до операції військовиків обернулася і великими втратами в живій силі з обох боків, а особливо серед бійців ХРО. Рада національної оборони Хорватії підготувала доповідь щодо втрати Босанської Посавини, де звинуватила у поразці внутрішні конфлікти, подвійний командний ланцюжок та недієвість контррозвідки. Пізніше цей висновок породив припущення, що поразка була результатом політичної домовленості між сербським і хорватським керівництвом про забезпечення сухопутної торгівлі, хоча аналіз Центрального розвідувального управління відкинув такі підозри.

Примітки

↑ Пробој „коридора живота” (серб.)
↑ Логос, 2019, с. 176 з приміткою 726. Голова ради громади Баня-Лука Предраг Радич сказав, що просив дозволу на політ літака по лінії Баня-Лука—Белград, який привіз би ліки, але одержав відповідь від Радбезу ООН «звернутися до Алії Ізетбеговича та Франьо Туджмана». Рада Безпеки ООН не затвердила політ, який привіз би кисень і розчин, необхідний для діалізу хворих на нирки у Баня-Луці. Через це, крім немовлят, померло кілька людей із захворюваннями нирок.
↑ Логос, 2019, с. 146-147. “Наоружани Хрвати и Муслимани у селу Сијековац (Б. Брод) у ноћи 26. на 27.3.1992. убили су деветорицу Срба и тако започели бројна насиља и убиства на подручју Б. Брода која су трајала до првих дана октобра 1992..
↑ Логос, 2019, с. 154, 175.
↑ Логос, 2019, с. 175-176.
↑ Логос, 2019, с. 176. У првој половини јуна 1992. Добој се нашао скоро у окружењу, али ослобађањем Которског и Јоховца (9.6.1992) град је постао сигурнији..
↑ Tomas, 2013, с. 296-297.
↑ Логос, 2019, с. 177-179. „Према процени Новице Симића у јединицама ХВО и ХВ погинуло је више од 1.260 војника, а Српска војска и полиција имале су 413 погинулих“.

Література

Логос, Александар А. (2019). Историја Срба 1, Допуна 4; Историја Срба 5 (PDF). Београд. ISBN 978-86-85117-46-6. (серб.)
Tomas, Mario; Nazor, Ante (2013). Prikaz i analiza borbi na bosanskoposavskom bojištu 1992 [Показ і аналіз військового конфлікту на боснійсько-посавському фронті в 1992]. Scrinia Slavonica. Загреб (Хорватія): Хорватський історичний інститут — відділ історії Славонії, Срему та Барані. 13 (1): 277—315. ISSN 1848-9109. (хор.)