PROFILPELAJAR.COM

Олена Грецька
Олена Грецька
Прізвисько	Sitta
Народилася	2 травня 1896 ; Афіни, Греція
Померла	28 листопада 1982[…] (86 років) ; Лозанна, Швейцарія
Поховання	Bois-de-Vaux Cemeteryd
Країна	Грецьке королівство; Румунське королівство; Грецьке королівство
Знання мов	грецька, німецька, французька, італійська, англійська і румунська
Суспільний стан	Член королівської родини
Титул	Princess of Greece and Denmarkd, Кронпринцеса Румуніїd і королева-матиd
Рід	грецькі Глюксбурги і Гогенцоллерн-Зіґмарінґениd
Батько	Костянтин I
Мати	Софія Пруська
Брати, сестри	Георг II, Александр I, Павло I, Ірена Грецька та Данська і Катерина Грецька та Данська
У шлюбі з	Кароль II
Діти	Міхай I
Нагороди
IMDb	ID 2455418
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Олена Грецька і Данська (грец. Πριγκίπισσα Ελένη της Ελλάδας και Δανίας, рум. Elena a Elenilor și de Danemarca; 2 травня 1896, Афіни, Грецьке королівство — 28 листопада 1982, Лозанна, Швейцарія) — дочка короля Греції Костянтина I і Софії Прусської, дружина румунського наслідного принца Кароля, мати короля Міхая I. За зусилля з порятунку румунських євреїв від нацистів була ушанована в 1993 році званням Праведник народів світу.

Принцеса Грецька і Данська

Олена народилася в Афінах, вона була третьою дитиною в родині принца-наступника Греції Костянтина (згодом король Костянтин I) і його дружини, принцеси Софії Прусської. У Олени були 3 брати, кожен з яких правив в Греції — Георг II, Олександр I, Павло I — і дві сестри, Ірина та Катерина.

У 1910 році в результаті військової змови з метою поставити королем Греції її батька Костянтина замість діда Георга I Олена вирушила у вигнання разом зі своїми батьками, братами та сестрами.^[5] Сім'я провела літо в замку Фредеріш, будинку її тітки по материнській лінії Маргарити, ландграфині Гессенської. Перш ніж повернулися до Греції, вона провела зиму в готелі у Франкфурті.

У 1917 році Олена і її сім'я вирушила у вигнання вдруге через те, що її батько підтримав союзників у Першій світовій війні.^[6] Після короткого перебування в Санкт-Моріці сім'я переїхала на віллу недалеко від Цюриху. Її пересування були суворо обмежені союзниками; вона повинна була проживати тільки в німецькомовній частині Швейцарії.

Кронпринцеса Румунії

У грудні 1919 року Олена зустріла наслідного принца Румунії Кароля в Люцерні; він повертався зі світового турне після вимушеного розлучення зі своєю першою дружиною.^[7] Олена супроводжувала Кароля в Румунію. У листопаді 1920 року вона відвідала Кароля в Цюриху, і там він просив руки Олени у її батька. Проти цього шлюбу була мати Олени, королева Софія.^[8]

У грудні 1920 король Костянтин I був відновлений на троні в Греції, і Олена повернулася до Афін. Вона вийшла за Кароля 10 березня 1921 року в кафедральному соборі в Афінах. Вона була першою грецькою принцесою, яка вступила в шлюб в Афінах.^[9] Пара провела медовий місяць у Татої, літній резиденції грецької королівської сім'ї, перш ніж вирушити до Бухаресту.^[10]

У Олени та Кароля була квартира в Котроченському палаці в Бухаресті, але вони провели більшу частину свого часу в замку Пелеш в Синаї.^[11] Шлюб був спочатку щасливим, але потім зіпсувався.^[12]

25 жовтня 1921 року в Олени та Кароля народилася єдина дитина — принц Міхай. З чуток, пологи були передчасними (він народився тільки через сім з половиною місяців після весілля батьків). У грудні 1921 р. сім'я переїхала в будинок Чаіс Касілеф в Бухаресті.^[13] Олена була також призначена почесним полковником 9-го кавалерійського полку.^[14]

У 1925 році у Кароля почався роман з Оленою Лупеску. У грудні 1925 року він відмовився від своїх прав на престол і виїхав з Румунії. 4 січня 1926 року румунський парламент ратифікував прийняття відмови Кароля, і прийняв законопроєкт, який надає Олені титул принцеси Румунії.^[15] Олена залишилася в Румунії з сином Міхаєм. Наступного літа вона вирушила до Італії, щоб спробувати домовитися про зустріч з Каролем, але зустрічі не відбулося.^[16]

Розлучення

Принцеса Олена з Румунії (майбутня королева-мати) і її син, принц Міхай, майбутній король Румунії

У липні 1927 року син Олени Міхай став королем Румунії. У грудні 1927 р. Кароль попросив у Олени розлучення.^[17] Спочатку вона відмовилася, але в підсумку погодилася. 21 червня 1928 р. шлюб був розірваний румунським Верховним судом.^[18]^[19]

6 червня 1930 року Кароль повернувся до Румунії і був проголошений королем. Олена продовжувала жити у власному будинку в Бухаресті з сином Міхаєм. Далі було кілька місяців дискусій про анулювання розлучення. Уряд і суспільство Румунії підтримували відновлення подружніх відносин Кароля і Олени. Спільна церемонія коронації була запланована на середину вересня.^[20] Олені сказали, що в результаті скасування акту від 4 січня 1926 року Кароль ставав королем, а вона — королевою Румунії.^[21]

Уряд представив указ, який підтверджує, що Олена іменується Її Величність Королева Румунії. Кароль, однак, заявив Олені, щоб вона іменувалася Її Величність Олена (тобто у неї не було титулу королеви). Олена заборонила так її називати.^[22]

Зрештою стало ясно, що сам Кароль не бажає анульовувати розлучення. Оскільки Олена не вживала заходів проти планів уряду скасувати розлучення, Кароль вжив заходів проти неї самої: були виставлені охоронці навколо її будинку, ті, хто відвідував її, переслідувалися, і вона була позбавлена почесного звання полковника.^[23]

Зіткнувшись з цими проблемами, Олена вирішила піти у вигнання. Після короткого візиту в Лондон вона стала жити на віллі у своєї матері недалеко від Флоренції.^[24] У жовтні 1932 роки вона повернулася в Бухарест. Кароль почав писати проти неї в пресу, стверджуючи, що вона двічі намагалася накласти на себе руки.^[25] Уряд видав указ, який підтверджує громадянство Олени в Румунії, і офіційно дозволив їй перебувати в Румунії шість місяців щороку і бачитися з сином кожного року впродовж місяця.^[26]

Попри офіційний дозвіл на проживання в Румунії, Олена залишалася в вигнанні у Флоренції.^[27] Її фінансове становище було стабільним, і вона була в змозі купити собі власну віллу в місті Сан Доменіко. Навесні 1934 р. Олена переїхала в віллу разом зі своїм братом Павлом і двома сестрами.^[28] Вона жила тут наступні десять років, бачачи свого сина Міхая впродовж місяця щорічно.

Королева-мати Румунії

У вересні 1940 року Міхай був відновлений на престолі. Олена отримала титул королеви-матері Румунії. Під час Другої світової війни вона присвятила себе догляду за пораненими. За зусилля з порятунку румунських євреїв від нацистів вона була ушанована в 1993 році званням Праведника народів світу^[29].

У грудні 1947 року Міхай був змушений відректися від престолу. Олена повернулася в Сан Доменіко. Пізніше вона жила в Лозанні і Флоренції. Олена померла у 86-річному віці в Лозанні в 1982 році.

Титули

2 травня 1896 — 10 березень 1921: Її Королівська Високість Принцеса Олена Грецька і Данська.
10 березня 1921 — 4 січня 1926: Її Королівська Високість Кронпринцесса Румунії.
4 січня 1926—1928: Її Королівська Високість Принцеса Румунії.
1928 — 6 вересня 1940: Її Величність Олена.
6 вересня 1940 — 30 грудень 1947: Її Величність Королева-мати Румунії.
30 грудня 1947 — 28 листопада 1982: Її Величність Королева-мати Олена Румунська (номінально).

Примітки

↑ ^а ^б Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824
↑ ^а ^б FemBio database
d:Track:Q61356138
↑ ^а ^б Munzinger Personen
d:Track:Q107343683
↑ The Righteous Among the Nations Database
d:Track:Q77598447
↑ Arthur Gould Lee, Helen, Queen Mother of Rumania, Princess of Greece and Denmark: An Authorized Biography (London: Faber and Faber, 1956), 25.
↑ Gould, 63-64.
↑ Gould, 72.
↑ Gould, 74.
↑ Gould, 83.
↑ Gould, 84.
↑ Gould, 88.
↑ Gould, 89.
↑ Gould, 92.
↑ Gould, 99.
↑ «Prince Charles's Renunciation», The Times (5 January 1926): 11.
↑ Gould, 116.
↑ Gould, 119-120.
↑ Gould, 121
↑ "Prince Carol, Divorce Proceedings in Rumania", The Times (9 June 1928): 14.
↑ Gould, 139.
↑ Gould, 140.
↑ Gould, 141.
↑ Gould, 149.
↑ Gould, 155.
↑ Gould, 164-165.
↑ "Princess Helen of Rumania, Settlement Signed", The Times (2 November 1932): 11.
↑ Gould, 166-167.
↑ Gould, 169.
↑ Martin Gilbert, The Righteous: The Unsung Heroes of the Holocaust (Owl Books, 2003), 240. ISBN 0-8050-6261-0.

Джерела

Lee, Arthur Gould. Helen, Queen Mother of Rumania, Princess of Greece and Denmark: An Authorized Biography. London: Faber and Faber, 1956.
"Queen Helen of Rumania", The Times (30 November 1982): 12.