Відомо близько ста записів цієї пісні починаючи із 19 століття[4]. Зокрема, у збірці Михайла Максимовича «Українські народні пісні» (1834 рік)[5], Платон Лукашевич «Малоросійські та червоноруські народні думи і пісні» (1836)[6], Я. Ф. Головацького «Народные песни Галицкой и Угорской Руси»[7].
У пісні «Ой з-за гори, та ще з-за лиману» йдеться про героя визвольної війни брацлавського полковника Данила Нечая. Історичною основою пісні був бій у Красному козацького війська та місцевого населення із військами Речі Посполитої під командуванням гетьмана польного коронногоМ. Калиновського і брацлавського воєводиС. Лянцкоронського в лютому 1651 року. Польське військо підступно оточило Красне, сторожа біля брами не очікувала нападу, бо вважали, що то повертаються козаки, і драгуни майже безперешкодно увірвались на сонні вулиці. Сам Нечай був впевнений, що ворог далеко і безпечно гуляв, поки вороги обступили місто і почали штурм. Нечай героїчно бився, отримав безліч поранень і мужньо обороняючись поліг.
Михайло Грушевський зазначив, що з літературного погляду пісня цікава тим, що в ній знаходяться «мотиви нашого старого героїчного епосу: гіперболізм богатирського розмаху Нечая, роля його коня, промови до нього звернені — все се зроблене в стилю старої богатирської епіки, очевидно ще живої на Україні в тім часі, так що з неї обіруч черпала нова героїчна поезія на козацькі теми»[8].
Аудіозапис у виконанні фольклорного ансамблю «Знахідка» м. Жовті Води увійшов до Обліковочки карточки на елемент нематеріальної культурної спадщини «Козацькі пісні Дніпропетровщини».[3]
Також пісня відома у виконанні Української капели бандуристів ім. Т. Шевченка[9], капели Думка п/к Нестора Городовенка, бандуристів Федора Жарка[10], Миколи Будника, Івана Рачка, Павла Писаренка та Віктора Мішалова [11]. Ансамблю «Миклухо Маклай».
↑Нечай // Народные песни Галицкой и Угорской Руси. Ч. 3 : Разночтения и дополнения . – Отд-ние 1 Думы и думки / собрал Я. Ф. Головацкий. – Москва : Изд. Имп. О-ва Истории и Древностей Рос. при Моск. Ун-те, 1878. – 523 с.