Авторитет газети підвищився в 1831–1833 роках, коли її редагував Михайло Розберг, письменник, професор російської словесності. Розберг почав випускати газету повністю російською мовою.[1] В 1833 році видавався додаток до газети, який виходив один раз на тиждень, «Літературні листки», де публікувалися повісті, оповідання, дорожні нотатки, статті та «цікаві анекдоти».
Незважаючи на відповідальне й віддане відношення до справи, Розбергу не вдалося значно підвищити наклад. Матеріальне становище газети, як і раніше, було хитким. На початку 1834 року Розберг виїхав з Одеси, а пост редактора на 23 роки зайняв Олександр Тройницький, особистість яскрава, багатогранна. При Тройницькому газета мала популярність у мешканців Одеси. Це були роки її розквіту. Тройницький виїхав з Одеси у 1857 році. Його змінив на посту редактора Михайло де Рібас, а згодом Микола Сокальський, за освітою математик, обдарований публіцист, глибокий знавець економіки.
У 1859 році газету знову очолив Микола Сокальський і пробув на посаді редактора 12 років. Тираж від року до року зростав. В кінці 1863 року Сокальський повідомив передплатникам (їх тоді налічувалося близько трьох тисяч), що в майбутньому році «Одеський вісник» виходитиме шість разів на тиждень і обсяг його буде збільшуватися. Газета всебічно відбивала політичну, економічну, культурну життя не лише міста, але й усього краю. «Одеський вісник» був вельми авторитетним, на нього посилалися багато вітчизняних та зарубіжних видань. Після смерті Миколи Петровича, у 1871 році, редактором став його брат, Петро Сокальський, відомий літератор, композитор та фольклорист. Майже п'ять років газета знаходилася в надійних руках. У 1876 році Петра Петровича змінив Павло Зелений, відомий земський діяч (у 1898 році він одеським міським головою). Під його керівництвом, у 1880 році, до газети був долучений економічний відділ[1]. Він керував газетою майже десять років, однак, незважаючи на публікацію безлічі актуальних матеріалів на політичні та економічні теми, стан газети на початку вісімдесятих знову стало нестабільним.
У 1884 році новий редактор Станіслав Ломницький робить спробу пожвавити справу. До роботи були залучені молоді журналісти. У 1886 році на «Одеський вісник» зменшилася ціна, а газета стала виходити й по понеділках та спеціальні редакції почали працювати у Кишиневі, Херсоні, Єлизаветграді та Катеринославі. Втім, редакторам не вдалося утримати газету. Навіть змінивши головного редактора на Володимира Кірхнера, який редагував газету з 1889 року, газета не змогла повністю погасити борги. Зростала конкуренція. Не допоміг Кірхнеру і кредит від Григорія Маразлі в розмірі 30 000 російських рублів. «Одеські новини» та «Новороссійський телеграф» набували все більшої популярності у передплатників. Нові редактори «Одеського вісника» — Максиміліан Арнольд та Олександр Попандопуло — не змогли виправити справу. 26 серпня1893 року видання «Одеського вісника» припинилася. Минуло майже сто років, і газета з такою назвою відродилася в Одесі.
Це сталося у 1991 році. Редакторами нового «Одеського вісника» були Ігор Розов, В'ячеслав Воронков, Юлія Женевська. Сьогодні головним редактором газети є Олександр Кам'яний.
У 2007 році працівники редакції в своєму колі відзначили 180-річний ювілей найстаршої в Україні, а можливо і на всій території колишнього СРСР газети.
Гребцова И.С., Гребцов В.М. Материалы по истории Одессы и Новороссийского края на страницах прессы южных губерний Украины первой половины XIX в. В кн.: Одесі – 200: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 200-річчю міста (Одеса, 6–8 вересня 1994 р.), ч. 1. Одеса, 1994
Цвиркун А.Ф. Первая газета Одессы. Там само.
Левченко Г. С. Газета «Одесский Вестник» в останнє десятиріччя свого існування (1885–1894) // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. ― Науки: економіка, політологія, історія. ― № 16 (53). ― Одеса, 2007. ― С. 153–161.
Левченко Г. С. Під егідою Рішельєвського ліцею: газета «Одесский вестник» в умовах лібералізації суспільного життя на Півдні України наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: Зб. наук. праць ІІІ Міжнар. наук. конф., 15–16 квітня 2011 р., Одеса. ― Одеса: ВМВ, 2011. ― С. 239–244.
Левченко Г. С. Історико-краєзнавчі публікації на шпальтах «Одесского Вестника» (1827–1894): напрями, періодизація, автори // Краєзнавство. – К., 2012. – № 2. – С. 36–44.
Левченко Г. С. Газета «Одесский вестник» (1827–1894) як історичне джерело досліджень з історії Крима // Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qirimimiz. – Вип. 1: Збірка статей за матеріалами Першої Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 700-літтю спорудження мечеті хана Узбека в Старому Криму. – К., 2015. – С. 156–166.
Левченко Г. С. Матеріали щодо історії газети «Одесский Вестник» (1827–1894) у фондах Державного архіву Одеської області // Архів. Історія. Сучасність. Випуск 2. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 95-річчю Державного архіву Одеської області (1920–2015), Одеса, 3–4 вересня 2015 р. – Одеса: Бондаренко М. О., 2016. – С. 170–172.
