Огюст Шарпантьє

Огюст Шарпантьє
фр. Auguste Charpentier
Народився15 червня 1852(1852-06-15)[1][2]
Франція
Помер4 серпня 1916(1916-08-04) (64 роки)
Третя французька республіка, Франція
Країна Франція
Діяльністьлікар, офтальмолог, психіатр
Галузьмедицина, офтальмологія, гігієна і психіатрія
ЗакладUniversity of Pont-à-Moussond
CMNS: Огюст Шарпантьє у Вікісховищі

Огюст Шарпантьє (фр. Auguste Charpentier; 1852 — 4 серпня 1916) — французький медик, відомий своїми дослідженнями у галузі офтальмології та психіатрії.

Біографія

У 1878 році Огюст Шарпантье здобув науковий ступінь агреже[3][4]. Тоді ж він почав працювати у цьому званні на кафедрі гігієни та фізики Університету Нансі. Дослідження попереднього агреже, Фердинанда Монуає, були з офтальмології та він досяг у цій галузі великих успіхів[5]. Як і його попередник, Шарпантьє незабаром став професором[4]. У 1879 році факультет вважав за потрібне розділити кафедру гігієни та фізики на 2 окремі. Так було створено кафедру гігієни під керівництвом Еміля Пуанкаре та кафедру фізики під керівництвом Шарпантьє. З допомогою винайденого Пуанкаре «фотооптометра» Шарпантьє досліджував адаптацію сітківки до світла, яку назвав осциляцією сітківки[4]. Також він провів дослідження фізіології нервів.

Шарпантьє раптово помер 4 серпня 1916 року. Кінець його кар'єри був затьмарений сумнозвісною історією з дослідженням N-випромінювання[en][6][7], якому він присвятив понад 15 публікацій у 1904 році, описуючи його вплив на живі організми та їх біологічну дію.

Досягнення у сфері психіатрії

Ілюзія Шарпантьє

У 1891 році Шарпантьє описав так звані «ілюзії розміру-ваги[en]», які отримали епонімічну назву «ілюзії Шарпантьє»[8][9]. Ілюзія полягає у тому, що при піднятті двох однакових за вагою, зовнішнім виглядом, але різних за об'ємом предметів, менший сприйматиметься як важчий[10][11].

Феномен Шарпантьє

Також стан називається симптомом розладу адаптації та характеризується посиленням збудження при ажитаційній депресії[12]. Спостерігається, як правило, у пацієнтів похилого віку при інволюційній депресії. Також симптом може спостерігатися при біполярному афективному розладі, великому депресивному розладі й органічних психозах (сенільному, атеросклеротичному)[13].

Оцінки

Діяльність Огюста Шарпантьє принесла йому хорошу репутацію серед інших вчених, він мав пошану у керівництва університету[4]. Він отримав численні нагороди[4].

Примітки

  1. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  2. ↑ Académie nationale de médecine
  3. ↑ Особа, яка пройшла конкурс на заміщення посади викладача ліцею чи вищого навчального закладу.
  4. ↑ а б в г д Charpentier Auguste. "Les sciences physiologiques et physico-chimiques", Numéro Spécial du Centenaire de la Revue (1874—1974) Annales Médicales de Nancy (фр.). Liste alphabétique des professeurs décédés. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 22 липня 2013. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  5. ↑ Ф. Монуає — офтальмолог, який ввів поняття «діоптрія» та винайшов один із варіантів таблиць для вимірювання гостроти зору.
  6. ↑ N-випромінювання — гіпотетичне випромінювання, наукова помилка, зроблена вченим з Університету Нансі, Проспером-Рене Блондло у 1903 році. До дослідження цього явища він залучив інших учених з університету, які підтвердили їх існування. Тим не менш, у 1904 році їх існування було спростовано Р. В. Вудом і залишило негативний слід на кар'єрі дослідників. Сам П.-Р. Блондло у 1910 році ув змушений залишити наукову діяльність і захворів на психічні розлади.
  7. ↑ Year 44 – 1904: Rayons “N” : Recueil des Communications Faites à l’Académie des Sciences by René Blondlot | 150 Years in the Stacks (амер.). Процитовано 24 червня 2023.
  8. ↑ Прочие иллюзии и эффекты. Зрительные иллюзии и феномены (рос.). Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. Факультет психологии. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 28 липня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  9. ↑ Charpentier, A (1891). Analyse experimentale: De quelques elements de la sensation de poids [Experimental study of some aspects of weight perception]. Arch Physiol Norm Pathol. 3: 122—135.
  10. ↑ Charpentier A. Analyse experimentale: De quelques elements de la sensation de poids [Experimental study of some aspects of weight perception] // Archives de physiologie normale et pathologique. — . — No 3. — P. 122—135.
  11. ↑ Van Biervliet J.-J. La mesure des illusions de poids. In: L'année psychologique. 1895 vol. 2. pp. 79-86. Lire en ligne
  12. ↑ Шарпантье феномен. Большая энциклопедия по психиатрии, 2-е изд. (рос.). НЭС. 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 липня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  13. ↑ Шарпантье феномен. Толковый словарь психиатрических терминов (рос.). НЭС. 1995. Архів оригіналу за 22 березня 2013. Процитовано 28 липня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)

Посилання