У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Джонс.
Овен Томас Джонс (англ. Owen Thomas Jones; 16 квітня 1878 — 5 травня 1967) — валлійський геолог.
Освіта
Народився в Беула, поблизу Ньюкасл Емлін[en], Кардіганшир, єдиний син Девіда Джонса і Маргарет Томас. Відвідував місцеву сільську школу в Тревені, потім у 1893 році пішов у Пенкадерську граматичну школу. У 1896 році вступив до Аберіствітського університетського коледжу, де вивчав фізику й закінчив коледж у 1900 році. Потім він вступив до Трініті-коледжу в Кембриджі та здобув ступінь бакалавра природничих наук з геології у 1902 році[4][5].
Кар'єра
У 1903 році приєднався до Британської геологічної служби, працюючи біля свого будинку в Кармартенширі та Пембрукширі. У 1910 році він був призначений першим професором геології в Аберіствіті[4]. У 1913 році він став професором геології в Манчестерському університеті, а потім, в 1930 році, Вудвордським професором геології[en] в Кембриджському університеті й працював на цій посаді до 1943 року[6]. Він присвятив своє трудове життя вивченню геології Уельсу.
Нагороди та відзнаки
У 1926 році його обрали членом Королівського товариства[4]. У 1956 році нагороджений Королівською медаллю Лондонського королівського товариства, і під час нагородження його охарактеризували як «найрізноманітнішого із сучасних британських геологів»[7]. Того ж року він був нагороджений медаллю Волластона та медаллю Лайєлла Лондонського геологічного товариства. Двічі був президентом Геологічного товариства.
Помер у віці 89 років, написавши понад 140 публікацій. За рік до смерті він опублікував статтю, в якій описував валлійське джерело блакитних каменів Стоунхенджа, написавши цю роботу валлійською мовою.
Примітки
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Тематичні сайти | |
---|
Словники та енциклопедії | |
---|
Довідкові видання | |
---|
Нормативний контроль | |
---|