Ізяслав перейшов у наступ, відпустивши частину київської дружини на чолі зі своїм співправителем В'ячеславом Володимировичем додому. Син Ізяслава, Мстислав був відправлений у похід на половців, які брали участь в облозі Чернігова на стороні Юрія.
11 лютого відбувся штурм біля Острожних воріт і оборонці відступили вглиб міста. Стіну, якою був обгороджений острог, нападники знищили і 13 лютого відійшли до свого табору. 16 лютого князі послали загін, який відібрав худобу і коней та спалив двори і стодоли, що належали новгород-сіверському князю Святославу Ольговичу.
«Поідоша полки своїми до міста», — розповідав київський літописець, — і ту начаша ся бити у міста, у найобережніших воріт, і тако вбодоша е в град і острог в них із'тяша … «Обложені захищалися відчайдушно, і князям довелося відступити від міста: „ … виідоша з острогу і отступяча від граду, ідоша в товари своя“.»
Наслідки
Не маючи сил далі продовжувати облогу, великий князь Ізяслав прийняв пропозицію миру від Святослава Ольговича[1]. В результаті на півдні у Юрія залишився останній союзник, на якого спрямував усі свої зусилля Ізяслав незабаром після облоги Новгорода-Сіверського.