У грудні 1918 року здійснював комунікацію Гуцульської Республіки зі Станіславовом, Коломиєю та Хустом. На початку січня 1919 — в складі делегації до державного секретаря народної оборони ЗУНР Дмитра Вітовського. 15 січня входить в керунок підрозділу з 300 добровольців Великого Бичкова як десятник — для опанування Хустом.
Разом зі Степаном Клочураком організував 7 травня 1919 року в Станіславові з'їзд Руського краю, котрий ухвалив — домагатися на Паризькій мирній конференції включення українських земель Угорщини в склад Української держави.
Протягом 4 — 8 листопада 1938 року взяв активну участь у евакуації урядового майна з Ужгороду до Хусту. 1939 року — директор крайового уряду соціального забезпечення Хуста.
Від 24 січня 1939 року у складі Українського Національного об'єднання, був членом проводу. За результатами виборів 12 лютого 1939 р. обраний до Сойму.
Був у складі 22 послів на засіданні Сойму Карпатської України 15 березня 1939 року, під час якого проголошено незалежність Карпатської України. Входив до складу «соціально-здоровельної» комісії.
Після повної окупації Закарпаття угорськими військами встиг виїхати до Чехословаччини. В подальшому схоплений гестапо й закатований.
.svg){kind=small}
