PROFILPELAJAR.COM

Ніколя Фуке
Ніколя Фуке
фр. Nicolas Fouquet
	Худ.Робер Нантейль, портрет-гравюра Н. Фуке
Народився	1615; Париж, Французьке королівство
Помер	1680; замок-тюрма Піньєроль
Громадянство	Франція
Національність	француз
Місце проживання	Париж, замок Во ле Віконт
Діяльність	фінансист, суперінтендант фінансів, прокурор
Alma mater	Правничий факультет Паризького університетуd
Знання мов	французька
Титул	віконт
Посада	інтендант генералітету Парижуd, Superintendent of Financesd, Procureur général au Parlement de Parisd і Q81639908?
Батько	François IV Fouquetd
Мати	Marie de Maupeoud
Брати, сестри	Basile Fouquetd, François Fouquetd, Gilles Fouquetd, Louis Fouquetd і Yves Fouquetd
У шлюбі з	Marie-Madeleine de Castilled
Діти	Луї Фукеd і Marie Fouquetd
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фуке.

Ніколя́ Фуке́, віконт де Мелен і де Во, маркіз де Бель-Іль (фр. Nicolas Fouquet, vicomte de Melun et de Vaux marquis de Belle-Isle) — відомий французький державний діяч (1615–1680). Син колишнього радника парламенту Франції. Був інтендантом спочатку в провінції Дофіне́, потім при армії в Каталонії і Фландрії, а під час Фронди в Парижі був суперінтендантом фінансів. На цій посаді він допомагав уряду в боротьбі з парламентом, перешкоджав конфіскації майна Мазаріні і сприяв його поверненню до Парижа.

Державна діяльність

Палац і сад бароко, Во-ле-Віконт в часи Н. Фуке.

У 1650 р. Фуке купив собі посаду головного прокурора при паризькому парламенті. Мазаріні призначив у 1653 р. Фуке суперінтендантом фінансів. Діяльність Фуке на цій посаді ознаменувалася приведенням фінансів в повний розлад і систематичним розкраданням державної скарбниці. Спочатку його стримував інший суперінтендант, Сервієн, але після смерті останнього у 1659 привласнення державних коштів стало нестримним.

Фуке видавав асигнації на сплату з тієї чи іншої статті державних доходів, але з фондів, вже витрачених. Особи, що отримували асигнації, продавали їх за безцінь великим фінансистам, які переводили їх на дійсні фонди й отримували величезні прибутки. Для покриття витрат Фуке часто удавався до позик під великі відсотки, від 20 до 25%.

Щоб приховати ці відсотки, він у звітах показував цифру запозиченого капіталу вище дійсного. Кредиторами держави, окрім великих фінансистів, були Мазаріні, сам Фуке й інші із кола його друзів. При здаванні податків на відкуп відбувалися страшні зловживання; відкупники зобов'язані були сплачувати щорічну пенсію не тільки самому Фуке, але і його коханкам і наближеним людям.

З 1654 р. Фуке перестав вести відомість отримуваних доходів, витрачаючи величезні суми на споруди, святкування, коханок і шпигунів. У містечку Во-ле-Віконт він збудував собі прекрасний палац і запровадив там такий спосіб життя, який згодом буде відтворено у Версалі Людовиком XIV в розквіті його могутності. Його оточували художники і письменники, яких він часто підтримував як меценат (Мольєр, Андре Ленотр , Луї Лево, Шарль Лебрен, Жан Лафонтен та ін.).

Добрі взаємини між Фуке і Мазаріні зіпсулися наприкінця життя кардинала. Фуке почав готувати собі шлях до влади на випадок смерті Мазаріні але разом з тим приймав заходи проти можливого переслідування. Він купив острів Бель-Іль і почав перетворювати його на неприступну фортецю; тоді ж Фуке склав для своїх прихильників план опору на випадок його арешту. При дворі він смітив грошима і створив свою власну партію. Він також підкуповував духівника королеви-матері і цим привернув її на свій бік; навіть пробував підкуповувати і духівника самого короля.

Кардинал Мазаріні перед смертю, коли рекомендував Людовикові XIV Кольбера, мабуть, порадив королеві позбутися Фуке. Фуке посилав королеві фінансові відомості, зменшуючи цифри витрат і збільшуючи цифри доходів, і не підозрював, що король разом з Кольбером ретельно перевіряє ці відомості. Доля Фуке була вде вирішена; але його, як генерального прокурора, судити міг лише парламент і тому віддання його під суд могло закінчитися виправданням. Кольбер, проте, умовив Фуке продати посаду прокурора, а отриману суму піднести королеві, щоб зміцнити його прихильність до себе.

Арешт і заслання

Коли ж Фуке вже не мав посади прокурора Людовик XIV вирішив заарештувати Фуке під час святкувань, що він влаштував на честь короля у Во, але арешт, на прохання Анни Австрійської, було відкладено^[3]. Рішучість короля, крім переконання у вині Фуке, посилювалася і особистою неприхильністю до нього — він також ображав почуття короля надмірною пишністю і до того ж мав необережність залицятися до фаворитки короля Луїзи де Лавальєр, до якої король ставився надзвичайно прихильно, майже як до неофіційної дружини. Король поїхав до Нанта, і Фуке супроводжував його. 5 вересня 1661 року він за звичаєм був присутній на королівській раді, але при виході з ради був заарештований лейтенантом мушкетерів Шарлем д'Артаньяном і відвезений у Венсенський замок, а звідти (у 1663) до Бастилії.

Його майно було опечатане, і замок Бель-Іль здався королівським військам без опору. Серед паперів, знайдених у Фуке, була скринька із величезною кількістю листів, що відкрили перед королем всю мережу придворних інтриг і план опору. Тому найближчі співробітники і прихильники Фуке теж були заарештовані і притягнені до відповідальності, родичі і друзі — віддалені від двору.

Процес Фуке тягнувся три роки. Суддів призначив сам король; головну роль серед них грали закляті вороги Фуке — Сег'е і Талон. Суспільство спочатку було в захваті від арешту Фуке, але тривалість процесу і упередженість ворогів Фуке схилили мало-помалу громадську думку на його користь. Родичі і друзі прагнули добитися королівського помилування, проте король залишався непохитним. У грудні 1664 року зачитали вирок: більшістю 13 голосів, проти 9 - подали голос за страту, Фуке було засуджено до вічного вигнання і конфіскації майна. Король вважав вирок дуже м'яким і замінив вічне вигнання довічним засланням.

Фуке відвезли в замок Піньєроль, де він й прожив останні 15 років свого життя. Його утримували у дуже суворих і прикрих умовах: не дозволяли писати, забороняли будь-які стосунки з людьми і навіть прогулянки. Тільки у 1672 р. його доля стала трохи легшою: у 1679 йому вперше було дозволено побачення з дружиною і дітьми. У 1680 король готовий був вже навіть дозволити йому поїхати для покращення здоров'я на лікування, коли була отримана звістка про його смерть.

Примітки

↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118684302 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ В інших джерелах арешт Фуке було відкладено до 5 вересня, зокрема, тому, що не була готова особа, якій був довірений арешт.