Нечуйвітер Володимир Іванович
Народився	31 січня 1932(1932-01-31) (92 роки) Златопіль
Навчання	Київський художній інститут
Звання

Володимир Іванович Нечуйвітер (нар. 31 січня 1932, Златопіль) — український скульптор; член Спілки художників України. Заслужений художник України з 1997 року^[1].

Народився 31 січня 1932 року в місті Златополі (тепер у складі міста Новомиргорода, Кіровоградська область, Україна). 1958 року закінчив Київський художній інститут де навчався у Михайла Лисенка.

Жив у Житомирі, в будинку на вулиці Театральній № 25, квартира 4.

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура

• «Нескорена» (1958, оргскло);
• «Монтажник» (1960, гіпс тонований);
• «Студент» (1961);
• «На панщині» (1964, гіпс тонований);
• «Поліснянка» (1971, рельєф, гіпс тонований);

монументальна скульптура

• пам'ятник героям-зенітникам у Житомирі (1968, граніт, залізобетон);
• пам'ятник партизанам Полісся (1970, Словечне)^[2];
• меморіальна дошка на Будинку-музеї Сергія Корольова у Житомирі (1971, граніт)
• пам'ятник на місці розстрілу мирних жителів біля хутора Довжик (1983)^[1];
• меморіальна дошка на будинку, в якому у 1908—1909 роках жив Олександр Купрін (Жимомир, вулиця Хлібна, 17)^[1];
• пам'ятник Олександру Пархоменку в Путивлі (1987, демонтований)^[3];
• пам’ятник Тарасові Шевченку в селі Кодні (1990)^[1].

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1958 року.

• Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 325;
• Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.