Національна бібліотека святого Марка, Бібліотека Марчіана (італ.Libreria Marciana, Biblioteca Nazionale Marciana, Libreria Sansoviniana, Libreria Vecchia, Libreria di San Marco Marciana) — найбільша бібліотекаВенеції. Її зібрання налічує близько 13 000 рукописів, 2283 інкунабул і 24 055 книг XVI століття. Крім того має близько 1 млн сучасних книг.
Історія
Бревіарій Грімані, 1510
Історія бібліотеки починається 31 травня1469 року. Цього дня кардинал Віссаріон Нікейський передав Венеційській республіці свою книгозбірню, що нараховувала 750 рукописів латиною та давньогрецькою, а також велику кількість інкунабул. Серед переданих рукописів був Marcianus Graecus Z. 454 ( =482) або ж Venetus A — найдавніша повна копія Іліади[7]. Протягом всього існування республіки загальнодоступна книгозбірня поповнювалася за рахунок дарунків аристократичних родин, а на початку XIX століття — ще й завдяки надходженню книг із ліквідованих Наполеоном венеційських монастирів.
У 1530-і роках бібліотекою керував впливовий П'єтро Бембо. Не без його участі були виділені кошти на зведення будівлі бібліотеки в кварталі Сан-Марко. Будівництво почалося в 1537 році за проектом Якопо Сансовіно й було завершене в 1580-их роках під керівництвом Вінченцо Скамоцці . Над оздобленням залів бібліотеки працювали Паоло Веронезе, Франческо Сальвіаті, Андреа Мелдолла та інші славнозвісні майстри того часу. З часом бібліотека збільшилась й зайняла також сусідні будівлі, включаючи побудований за проектом Сансовіно в 1537–1547 роках монетний двір (Дзекку).
