PROFILPELAJAR.COM

Карл Саган, автор концепції наукового скептицизму.

Науко́вий скептици́зм (англ. scientific skepticism, rational skepticism, інколи skeptical inquiry) — філософська позиція, за якою всі твердження, що не мають емпіричних доказів, слід поставити під сумнів, це також громадський рух, що стоїть на згаданій позиції та має на меті критичне вивчення пара- і псевдонаукових вчень^[1]^[2].

Науковий скептицизм — практика ставити під сумнів достовірність концепцій, у яких відсутні експериментальні докази і відтворюваність результатів — є частиною методологічної наукової норми, покликаної забезпечувати приріст перевіреного знання. Наукові скептики використовують критичне мислення і дедуктивну логіку для оцінки заяв, у яких відсутнє експериментальне підтвердження. На практиці термін «науковий скептицизм» частіше застосовується до перевірки фактів, явищ і теорій, що перебувають поза основними течіями науки, ніж до вивчення загальноприйнятих наукових проблем. Найчастіше такої позиції дотримуються вчені щодо нових псевдонаукових тверджень або теорій.

Науковий скептицизм відрізняється від філософського скептицизму — напрямку в філософії, в рамках якого виражається сумнів у можливості достовірного знання, в існуванні будь-якого надійного критерію істини^[3]. Термін «науковий скептицизм» вперше був використаний в роботах К. Сагана («Контакт», 1985^[4] и «Миллиарды и миллиарды», 1998^[5]). Пол Куртц в своїх працях використовував аналогічний термін — «Новий скептицизм»^[6].

Науковий скептицизм як громадський рух оформився в 1970-х роках в США на хвилі зростаючого інтересу до паранормальних явищ, уфології, астрології і т. п. проблемам. Науковий скептицизм був тісно пов'язаний з гуманістичним рухом. В 1980-ті роки товариства наукових скептиків з'являються і в інших країнах^[1]^[2].

Наукові скептики

Як кожен учений, науковий скептик намагається оцінити гіпотезу, ґрунтуючись на верифікованості і фальсифіковуваності, а не приймає гіпотезу на віру. Наукові скептики часто спрямовують свою критику на адресу гіпотез, теорій і вчень, які сумнівні або явно суперечать загальноприйнятій науці. Популярними об'єктами критики наукових скептиків є НЛО, астрологія, гомеопатія, парапсихологія та інші сучасні міфи і псевдонауки.

Багато наукових скептиків є атеїстами або агностиками, однак деякі (наприклад, Мартін Гарднер) вірять у бога^[7].

Найвідоміші такі наукові скептики, як Айзек Азимов, Джеймс Ренді, Мартін Гарднер.

Засоби поширення наукового скептицизму

Науковими скептиками видається ряд книг і журналів^[1]. У їх числі:

Skeptic (США)
Skeptic (Велика Британія)
Skeptical Inquirer
Скепсис (Росія)
На захист науки

Телепередача «Руйнівники легенд» розглядається скептиками як така, що «відкрила новий фронт у боротьбі за наукову грамотність»^[8].

Методи наукового скептицизму

Сліпий метод — процедура проведення дослідження реакції людей на будь-який вплив, що полягає в тому, що випробувані не посвячуються у важливі деталі проведеного дослідження. Метод застосовується для виключення суб'єктивних факторів, які можуть вплинути на результат експерименту.
Критерій Поппера
Бритва Оккама

Науково-скептичні організації

Фонд Джеймса Ренді — приватний освітній фонд, створений Джеймсом Ренді. Зареєстровано в США. Займається дослідженнями та науковою перевіркою фактів, які подаються різними особами та організаціями як аномальні явища.
Комісія по боротьбі з лженаукою і фальсифікацією наукових досліджень — науково-координаційна організація^[9] при Президії Російської академії наук.
Товариство скептиків — некомерційна організація в США.
Список скептиків та скептичних організацій^[en]

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в Hansen G. P. CSICOP and the Skeptics: An Overview / The Journal of theAmerican Society for Psychical Research, Volume 86, No. 1, January 1992, pp. 19-63.
↑ ^а ^б Grothe D. J. Skepticism 2.0 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Skeptical Inquirer^[en], Volume 33.6, November/December 2009
↑ Скептицизм [Архівовано 30 серпня 2014 у Wayback Machine.] // БСЭ, 1969—1978.
↑ Саган К. Контакт (англ. Contact). Simon and Schuster, 1985; Переиздано в августе 1997 видавництвом Doubleday Books, ISBN 1-56865-424-3, 352 стр.
↑ Саган К., Друян Э. Миллиарды и миллиарды: Мысли о жизни и смерти на краю тысячелетия (англ. Billions and Billions : Thoughts on Life and Death at the Brink of the Millennium). Ballantine Books, 1998, ISBN 0-345-37918-7, 320 стр.
↑ Kurtz, Paul (1992). The New Skepticism: Inquiry and Reliable Knowledge. Prometheus Books. с. 371. ISBN 0879757663.
↑ Hansen G. P. «CSICOP and the Skeptics: An Overview» (1992)(англ.)
↑ Skeptic Magazine, Volume 12 Number 1
↑ См. Организационная структура Российской Академии Наук, раздел Научно-координационные организации

Література

Carroll, Robert Todd (2003). The Skeptic's Dictionary: A Collection of Strange Beliefs, Amusing Deceptions, and Dangerous Delusions. John Wiley & Sons. ISBN 0-471-27242-6.
Randi, James (June 1982). Flim-Flam! Psychics, ESP, Unicorns, and Other Delusions. Prometheus Books. с. 342. ISBN 0-345-40946-9.
Randi, James; Arthur C. Clarke (1997). An Encyclopedia of Claims, Frauds, and Hoaxes of the Occult and Supernatural. St. Martin's Griffin. с. 336. ISBN 0-312-15119-5.
Sagan, Carl; Ann Druyan (1997). The Demon-Haunted World: Science as a Candle in the Dark. Ballantine Books. с. 349. ISBN 0-345-40946-9.
Gardner, Martin (1957). Fads and Fallacies in the Name of Science. Dover Publications. с. 373. ISBN 0-486-20394-8.
Shermer, Michael (1997). Why People Believe Weird Things. St Martins Griffin and Company. с. 349. ISBN 978-0-8050-7089-7.