Міхал Древко

Міхал Древко
пол. Michał Drewko
Народився22 жовтня 1887(1887-10-22)
Сокаль, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер4 червня 1964(1964-06-04) (76 років)
Варшава, Польська Народна Республіка
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина>Польща Польща
Національністьукраїнець
Діяльністьархеолог, історик
Alma materЯгеллонський університет
Галузьархеолог, історик
ЗакладВаршавський державний археологічний музей
Посадагімназіальний учитель, реставратор пам'яток, хранитель
Вчене званнядоцент
Науковий ступіньдоктор
Нагороди
золотий хрест Заслуги медаль «10-річчя Народної Польщі»

Мі́хал Дре́вко, (пол. Michał Drewko; 22 жовтня 1887(18871022), Сокаль — 4 квітня 1964, Варшава) — польський археолог, історик і реставратор пам'яток.

Біографічні дані

Міхал Древко народився й прожив перші роки життя в Сокалі. Закінчивши гімназію в Ряшеві, у 1909 році він вступив на історичний факультет Ягеллонського університету. Спеціалізувався на археології, вивчав історію первісного суспільства й історію стародавнього світу під керівництвом, відповідно, професорів Влодзімежа Деметрикевича та Петра Беньковського[1]. З 1912 року Древко працював у Краківському археологічному музеї. Здобувши диплом, учителював у гімназії. Під час Першої світової війни Древка як учителя не призвали до австро-угорської армії, а влітку 1916 року, в час Брусиловського прориву, він, побоюючись російської окупації, виїхав до Відня, де став викладати в польській гімназії[2]. У 1918-му він став членом Державного товариства реставраторів доісторичних пам'яток. 1 жовтня 1920 року це товариство надало Древкові посаду реставратора археологічних пам'яток Люблінського регіону та Волині. Древко обіймав цю посаду протягом восьми років, а тоді став учителювати в Варшаві — в гімназії та ліцеї. На канікулах він провадив археологічні розкопки. Після придушення Варшавського повстання Древко в жовтні 1944-го став членом Комісії з питань захисту культурних цінностей у Варшаві, а з січня 1945 року працював начальником відділу реставрації у Варшавському державному археологічному музеї. У 1949—1951 роках цей відділ підпорядковувався Головній дирекції Міністерства культури і мистецтва Польщі. Тривалий час Міхал Древко був співробітником Інституту історії матеріальної культури Польської академії наук. У 1951 році він став хранителем відділу залізної доби й залишався на цій роботі до кінця життя. Помер 4 квітня 1964 року. Похорон відбувся 9 квітня[3].

Наукова діяльність

Доцент Міхал Древко присвятив усю свою професійну діяльність археологічним дослідженням у Люблінщині та сусідніх регіонах. Працюючи реставратором археологічних пам'яток, він керував рятувальними дослідженнями, реєстрував та інвентарював невідомі археологічні пам'ятки (фортеці та кургани) й ініціював проведення проблемних досліджень. У травні 1912 року він, будучи студентом четвертого курсу, провадив розкопки і рятував кладовище лужицької культури в селі Гожицях Тарнобжезького повіту[4]. У 1920—1928 роках Древко здійснив багато археологічних відкриттів на Люблінщині. Його найважливіші роботи — це дослідження в Кренжніці-Ярій, Голомбі, Глодні, Ірені та Заклікові. У Косині він відкрив і дослідив кладовище часів лужицької культури, у якому було понад чотириста могил з кремованими останками. У Лопеннику науковець досліджував кургани з верствою кремованих людських останків часів раннього середньовіччя. 1923 року він провадив розкопки в Кшемйонках, а в 1949—1950 роках виконував там консерваційні роботи на неолітичних рудниках кременю, ушкоджених під час Другої світової війни, й був одним із ініціаторів заснування Кшемйонківського археологічного заповідника. В Осецьку й Нецепліні Древко досліджував кладовища венедської культури.

Наукові праці

  • Sprawozdanie z działalności Państwowego Urzędu Konserwatorskiego na okręg lubelski. — «Wiadomości Archeologiczne» (WA) VI, 1921, s. 180—184.
  • Sprawozdanie z działalności Państw, konserwatora zabytków przedhistorycznych na okręg lubelski za r. 1922. — WA VIII, 1923, s. 100—102.
  • Sprawozdanie Państw. Konserwatora zabytków przedhistorycznych na okręg lubelski za rok 1923. — WA IX, 1924—1925, s. 353—354.
  • Protokół VII konferencji Konserwatorów Okręgowych Zabyków Przedhistorycznych odbytej w dn. 18 i 19 grudnia 1924 w Warszawie. — WA X, 1929, s. 190—197.
  • Sprawozdanie z działalności Państw. konserwatora zabytków przedhistorycznych okręgu lubelskiego za lata 1924 — 1926. — WA X, 1929, s. 281—285.
  • Sprawozdanie Państw. Konserwatora zabytków przedhistorycznych okręgu lubelskiego za lata 1927—1928. — WA XIII, 1935, s. 295—297.
  • Kalisz, (z K. Dąbrowskim i M. Gądzikiewicz). WW: A. Gieysztor. Kierow­nictwo badań nad początkami państwa polskiego w r. 1952. — Przegląd Zachodni IX; 1953, s. 226—228.
  • Ślady osady z czasów cesarstwa rzymskiego w Tyńcu w Kaliszu.- WA XIX, 1953, s. 198—206.
  • Wczesnośredniowieczne kurhany ciałopalne we wsi Lipsko, pow. Zamość. — «Sprawozdania Państwowego Muzeum Archeologicznego» V, 1953, z. 4—4, s. 36—41.
  • Wielki kurhan wczesnośredniowiecznego cmentarzyska we wsi Lipsko, pow. — WA XX, 1954, s. 307—309.
  • Sprawozdanie z prac wykopaliskowych przeprowadzonych w 1954 r. na Tyńcu w Kaliszu. — «Sprawozdania Archeologiczne» (Spraw. Archeol.) I, 1955, s. 47—48.
  • Prace wykopaliskowe na wczesnośredniowiecznym cmentarzysku kurhano­wym we wsi Lipsko, pow. Zamość. — Spraw. Archeol. II, 1965, s. 82—84.
  • Igolonia. — Warszawa 1953, s. 23. (Spraw.). W: WA XXII, 1956, s. 285.
  • Sprawozdanie z badań przeprowadzonych w 1955 r. na wczesnośredniowiecz­nym cmentarzysku kurhanowym we wsi Lipsko, pow. zamojski. — Spraw. Archeol. III, 1957, s. 165—168.
  • Średniowieczny gródek strażniczy w Łańcucie. — «Światowit» XXIV, 1962, s. 629—638.

Нагороди і відзнаки

Джерела

Примітки

  1. ↑ Stefan Karol Kozlowski. Polscy Ukraińcy i ukraińscy Polacy w lwowskiej archeologii lat 1905—1945. Przegląd Archeologiczny Vol. 61, 2013, s. 234[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. ↑ Stefan Karol Kozłowski. Polscy Ukraińcy…, s. 235, 236 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
  3. ↑ [Jan Gurba. Doc. Michał Drewko (22 X 1887 — 4 IV 1964). Rocznik Lubelski 6/1963, s. 277—278]
  4. ↑ Waldemar Prarat. Z dziejów badań archeologicznych w widłach Wisły i Sanu na przełomie XIX i XX wieku. — Wrzawy 2014[недоступне посилання]